❦
Пʼятниця, 31 серпня 1883
Ми їдемо до Версаля — Клер, хлопці та я.Vendredi 31 août 1883Nous allons à Versailles Claire, les garçons et moi.
Сильна стать розважається деінде, а ми, слабкі жінки, йдемо до палацу. Сьогодні я запамʼятала з нього лише наполеонівські баталії, велич цього найбільшого з людей та його мармурову статую на Святій Єлені. Народе невдячний, народе ниций, народе сліпий!
Le sexe fort se dissipe et nous les faibles femmes allons au château. Je n’en retiens aujourd’hui que les batailles napoléoniennes, les splendeurs de ce plus grand des hommes et sa statue de marbre à Sainte-Hélène. Peuple ingrat, peuple infâme, peuple aveugle !
Та це завело б мене надто далеко!
Mais ça m’entrainerait trop loin !
Ми купили крокетний набір, а ввечері тішимося музикою одним пальцем, абияк, — усі мелодії, усі опери, усі спогади.
On a acheté un jeu de croquet et le soir nous faisons de la musique amusante avec un doigt, n’importe comment, tous les airs, tous les opéras, tous les souvenirs.
Бувають хвилини, коли без жодної причини все видається рожевим, поганій новині можна розсміятися в обличчя, і віриш, що все вдасться.
Il y a des moments ou sans qu’on sache pourquoi tout paraît rose, on rirait au nez d’une mauvaise nouvelle et l’on croit que tout va réussir.
Ех, щаслива ж ти натура! Треба ж тебе так діймати, щоб ти кричала! Відсутність катастроф уже була б щастям — з моєю уявою.
Heureuse nature va ! Faut-il qu’on te tracasse pour que tu crie ! L’absence de calamités serait le bonheur avec mon imagination.