❦
Четвер, 30 серпня 1883
Ми їдемо екіпажем до Жуї; тітка й Діна вертаються, а я лишаюся на кілька днів. Я мирюся з цим, мов із покутоюJeudi 30 août 1883Nous allons en voiture à Jouy, ma tante et Dina repartent et je reste pour quelques jours. Je m’y résigne comme à une pénitence surtout à d’autant plus que... je cherche un terme convenable et bref pour parler de mon malheur.
Я ніколи до цього не звикну, та ще й у моєму віці, дівчина... це жахіття.
Je ne m’y habituerai jamais et à mon âge, une jeune fille... c’est monstrueux.
Часом я в це не вірю — це сон.
Je n’y crois pas par moments, c’est un rêve.
Я мертва, мене більше немає. Гордість, кокетство...
Je suis morte, je n’existe plus. Fierté, coquetterie...
І подумати тільки, що в мене ще є претензії, Боже милий!
Et dire que j’ai des prétentions, bonté du ciel !
Жан-Жак Руссо... це нічого не доводить. Є від чого вкоротити собі віку, але я витривала — інша на моєму місці вже б наклала на себе руки.
Jean-Jacques Rousseau... ça ne prouve rien. Il y a de quoi se tuer mais je suis résistante, une autre se serait tuée à ma place.
А я борюся. І думаю про Бастьєна-Лепажа, який, певно, запамʼятав про мене лише цю... ваду. Мені слід було б показуватися тільки на великих зібраннях, там, де гамір, — тоді цього не помітно.
Et moi je lutte. Et je pense à Bastien-Lepage qui n’a retenu sans doute de moi que ce... défaut. Je ne devrais me montrer qu’à de grandes réunions, là ou il y a du bruit, alors ça ne se remarque pas.
Ось у Росії, останнього разу, з маленькими князями, я не схибила, а от у близькому колі...
Tenez en Russie, la dernière fois avec les petits princes, je ne me suis pas trouvée en défaut, mais dans l’intimité...
Бідолашного маршала спіткала пригода з екіпажем; кажуть, нічого страшного, але ж у такому віці.
Ce pauvre maréchal a eu son accident de voiture, on dit que ce ne sera rien, mais à cet âge.
Увечері маршальша сідає за рояль, а хлопці співають старих солдатських пісень. Маршальша ще дуже вродлива і взірець усіх чеснот: вона встигає за своїм старим воїном, виховує дітей бездоганно, з широким і сучасним розумом, веде дім на англійський лад, її сад повний найрідкісніших квітів, назви яких вона знає і які щовечора сама поливає.
Le soir la maréchale se met au piano et les garçons chantent de vieilles chansons de soldat. Elle est encore très belle la maréchale et un modèle de toutes les vertus, elle arrive à suivre son vieux guerrier, élève ses enfants dans la perfection avec un esprit large et moderne, tient sa maison à l’anglaise, son jardin est rempli des fleurs les plus rares dont elle sait les noms et qu’elle arrose tous les soirs elle-même.
У ній має бути якась дурна риса, мені невідома, а проте, можливо, вона й справді гідна захвату.
Elle doit avoir quelque côté stupide que je ne connais pas, pourtant il est possible qu’elle soit vraiment admirable.
Та повернімося до мене: я почуваюся такою несправедливо пригніченою, що навіть пишаюся цим, кажу собі, що такого не може бути і що, зрештою, це гарно. А проте через це в мене зʼявилося сиве волосся — у блондинки!
Pour en revenir à moi, je me trouve si injustement accablée que j’en suis fière, je me dis que ce n’est pas possible et qu’en somme c’est beau. N’empêche que cela m’a fait des cheveux blancs, une blonde !
Уже три роки!..
Depuis trois ans !...
Я займаюся скульптурою кілька місяців, працюю лише по три години на день і не щодня, а моя теперішня скульптура варта мого живопису, як не переважає його.
Je fais de la sculpture depuis quelques mois, et ne travaille que trois heures par jour et pas tous les jours et ma sculpture actuelle vaut ma peinture si elle ne lui est pas supérieure.
Мені треба було б побачити, як хтось працює; я працюю сама-одна й ніколи не бачила, як ліплять, а ніщо так не навчає, як побачити, як це роблять.
Il me faudrait voir travailler quelqu’un, je travaille toute seule et sans avoir jamais vu modeler, rien n’apprend comme de voir faire.
Життя — лише суцільне горе. Усе — порох. Суєта суєт, і все — суєта.1 Життя — лише перехід. Навіщо?
La vie n’est qu’un tissu de misère. Tout est poussière. Vanitas vanitatum et omnia vanitas. La vie n’est qu’un passage. A quoi bon ?
Я можу тепер претендувати лише на славу або на затишне щастя, життя як у всіх для мене вже неможливе. Боже мій, порятуй мене і прости мене.
Je ne puis plus prétendre qu’à la gloire ou à un bonheur intime, la vie de tous n’est plus possible. Mon Dieu secourez-moi et pardonnez-moi.
Примітки
В оригіналі латиною: «Vanitas vanitatum et omnia vanitas» (Екклезіяст 1:2). ↩