Четвер, 26 липня 1883

Через непевну погоду робота над картиною знову стоїть, і я зруйнувала всі свої глиняні композиції, окрім однієї, яка ще навіть не поставлена на місце, і тоді, звісно ж, приходить Сен-Марсо... Увага, серцебиття, кристалізації тощо. Я кваплюся й перевдягаю дві сукні, змушую його довго чекати і нарешті приймаю; погано вбрана й червона. Сьогодні вранці я саме думала про те, що щоразу, коли він приходить, я бридка. Це прикро... Він дуже кумедний, завжди обурений сучасною школою, натуралістами і людськими документами. Треба шукати щось, що є мистецтвом і чого не можна пояснити...
Я добре розумію, але... Він бачив лише цю бідолашну композицію й сказав, щоб я й далі так працювала, ось і все. Це збиває з пантелику. Лежачу фігуру, яку Карʼєс порадив мені віддати у форму, щоб зберегти, він не зміг побачити, бо вона у формувальника. Я не дістала жодного компліменту, окрім хіба за цей вічний портрет Діни, який усі вважають таким вдалим... Він чарівний, Сен-Марсо, оригінальний, дотепний, нервовий, майже уривчастий, і не соромиться нападати на все, дивна річ — ця лицемірність, через яку всім приписують талант. Він бачив моїх дітлахів і каже, що легко робити грубі речі, селян, гаврошів, словом — карикатури, але спробуйте зробити гарні, тонкі, характерні речі, ось де труднощі. А надто вкладіть у них оте щось, чого не можна пояснити, що є, власне, мистецтвом і що ми знаходимо лише в собі. Хіба ж я цього не казала? Геть ницих копіювальників, фотографів, натуралістів. Отож!
Зрештою, тяжке враження лишилося від того, що я не була ні гарна, ні жвава, ні дотепна...
Лихо! Невже це вже хронічне? Це людина цілком добре вихована, не те що цей маленький англоман із Дамвіллера.
Бачте, велика річ — це було б... Це було б... Ні, ніколи я не зумію сказати, до якої міри... З якою жахливою силою я прагну бути кимось!
Небо дало мені лише відносну вроду, тож я не можу бути Рекамʼє, але я набагато краща за багатьох уславлених жінок, що здебільшого були бридкі... Тож бажання завоювати такого чоловіка, як Сен-Марсо, скидається на нестяму...