❦
Четвер, 28 червня 1883
Отож ми одружили Розалі, Божидар шафером, а я дружкою.Jeudi 28 juin 1883 Nous avons donc marié Rosalie, Bojidar garçon d’honneur et moi demoiselle.
Довелося чекати дві години в мерії, бо наречена, яка все забуває, забула якусь там формальність.
Il a fallu attendre deux heures à la mairie car la mariée qui oublie tout avait oublié je ne sais quelle formalité.
І ми бачили, як скоїлося сорок шлюбів, це фантастично.
Et nous avons vu se perpétrer quarante mariages, c’est fantastique.
І це так просто, що зʼявляється охота й собі піти... Ми добре розважилися, відпускаючи дотепи про всіх цих славних людей.
Et comme c’est simple, on a envie d’y aller... Nous nous sommes bien amusés, en disant des drôleries sur tous ces braves gens.
Потім церква, потім весілля рушає до Саду акліматизації, у Нейї тощо, тощо, тощо.
Puis l’église, puis la noce s’en va au Jardin d’Acclimatation, à Neuilly etc. etc. etc.
Пітошар (якого насправді звати Домінік Дам) і Розалі не поетичні, вони не були зворушливі, і я підозрюю, що вони згрішили заздалегідь...
Pitauchard (qui s’appelle en réalité Dominique Dame) et Rosalie ne sont pas poétiques, ils n’ont pas été touchants et je les soupçonne d’avoir péché d’avance...
Та мене це дуже мало цікавить; повернувшись з усіх цих урочистостей трохи стомленою, я натрапляю на нарис пані Сюрвіль, у дівоцтві Бальзак. Маю вам сказати, що я читаю його від А до Я, я вже на двадцятому томі, словом, я щойно прочитала цей біографічний нарис і, ризикуючи стати посміховиськом, скажу, що я майже цілковито впізнаю себе у глибинному єстві цього величного чоловіка. Ах! я його обожнюю, Ах! я від нього божеволію. Ах! я ним захоплююся!
Mais cela m’intéresse bien peu, de retour de toutes ces solennités et un peu fatiguée, je tombe sur la notice de Mme Surville née Balzac. Je dois vous dire que je suis entrain de le lire depuis A jusqu’à Z, j’en suis au vingtième volume, enfin je viens de lire cette notice biographique et au risque de me couvrir de ridicule je dirai que je me retrouve presque complètement dans l’être intime de cet homme sublime. Ah ! je l’adore, Ah ! j’en suis folle. Ah ! je l’admire !
І зверніть увагу, що я щойно сказала, що впізнаю себе...
Et remarquez que je viens de dire que je me retrouve...
Так, ці пориви до слави, аж до цих жартів про свою майбутню знаменитість; усі ці речі... І те, як він говорить про свої твори, про свою працю...
Oui, ces élans vers la gloire, jusqu’à ces plaisanteries sur sa future célébrité; toutes ces choses... Et la façon dont il parle de ses œuvres, de son travail...
Ах! яке нещастя, що він помер, і, подумати тільки... І всі його сни наяву... Хіба ж я не проводжу життя, мріючи про надзвичайні речі, я вигадую події, це друге існування йде своїм плином... Події сплітаються в ланцюг.
Ah ! quel malheur qu’il soit mort, et, dire... Et tous ses rêves éveillés... Est-ce que je ne passe pas ma vie à rêver des choses extraordinaires, j’invente des événements, cette seconde existence suit son cours... Les événements s’enchaînent.
Він доходив до того, що вірив, ніби це сталося, та й я теж часом. Його визнали лише пізно, його знеохочували, заперечували його талант, його покликання... І я цьому рада, бо жінки в майстерні заперечують моє малярство... Зрештою...
Il arrivait à croire que c’est arrivé et moi aussi quelquefois il n’a été connu que tard, on l’a découragé, on a nié son talent, sa vocation... Et j’en suis heureuse parce que les femmes de l’atelier nient ma peinture... Enfin...
Моя французька безладна, але я зможу її опанувати... Я завжди писала лише похапцем, на бігу, не думаючи... Якби я спробувала... час. Час у мене мав би бути, бо не маю жодного матеріального клопоту. Так, але чоловік може віддатися праці, а жінці не дає спокою страх залишитися старою дівою. Двадцять чотири роки — це не дрібниця. Ах! чоловіки щасливі. Ах! бути уславленою, славетною, великою!!
Mon français est incohérent mais je pourrai l’apprendre... Je n’ai jamais écrit qu’à la hâte, en courant, sans penser.... Si j’essayais... le temps. Je devrais avoir le temps car je n’ai aucun souci matériel. Oui, mais un homme peut s’adonner au travail et une femme a le souci de devenir vieille fille. Vingt-quatre ans, ce n’est pas une bagatelle. Ah ! les hommes sont heureux. Ah ! être célèbre, illustre, grand !!
Боже мій, забери все і ще й це! Та це дає все!..
Mon Dieu prenez tout et encore cela ! Mais cela donne tout !...
Ґавіні приходять сьогодні ввечері. Треба мені вийти заміж. Ці люди, може, гадають, що мені двадцять шість років! Лють. Світ дурний. Я його зневажаю і хочу мати на це право.
Les Gavini viennent ce soir. Il faut me marier. Ces gens-là me croient peut-être vingt-six ans ! Fureur. Le monde est sot. Je le méprise et je veux en avoir le droit.
Бальзак каже, що прекрасним душам важко повірити в невдячність і людську підлоту, та коли вони пройдуть цю науку, вони доходять до поблажливості, яка є найвищим ступенем зневаги.
Balzac dit que les belles âmes ont de la peine à croire à l’ingratitude et aux saletés humaines, mais une fois leur éducation faite sur ce point, elles arrivent à une indulgence qui est le dernier degré du mépris.
Я вже дійшла до цього, бо якщо я й не бачила всієї людської ницоти, то всю її вгадала. І це почуття поблажливості він пояснив божественно, так, це поблажливість, яка є вершиною зневаги, я вже дійшла до цього.
J’en suis là car si je n’ai pas vu toutes les turpitudes humaines, je les ai toutes devinées. Et ce sentiment d’indulgence il l’a expliqué divinement, oui, c’est de l’indulgence qui est le comble du mépris, j’en suis là.
Я прошу собі великого чоловіка, щоб його любити! Такого нема. Ну ж бо, хто? Такого нема.
Je demande un grand homme à aimer ! Il n’y en a pas. Voyons qui ? Il n’y en a pas.
Я мрію завʼязати листування на взірець Модести Міньйон...
Je rêve d’entamer une correspondance à la modeste Mignon...
Ах! який щасливий і який нещасний буваєш, коли перейшов певні межі розуму. Часом мені здається, що цей нескінченний щоденник містить скарби думок, почуттів, оригінальностей.
Ah ! qu’on est heureux et qu’on est malheureux quand on a franchi certaines limites de l’intelligence. Il me semble par moments que cet interminable journal contient des trésors de pensées, de sentiments, d’originalités.
Я накопичую вже роками й роблю окремі нотатки в зошиті... це потреба без жодного потаємного наміру, як потреба дихати. Та передусім треба було б дати мені спокій, видавши мене заміж, щоб я більше не мала цього клопоту. Тоді віддатися цілком праці.
J’emmagasine depuis des années et je prends des notes à part dans un cahier... c’est un besoin sans arrière-pensée comme le besoin de respirer. Mais avant tout il faudrait me fiche la paix en me mariant, pour ne plus avoir ce souci-là. M’adonner alors toute entière au travail.
Кого? Нікчемну істоту! Божидара? це було б надто кумедно! Що за тип. Розумієте, я водила б його, як Коко... або Сент-Амана, з цим був би... спокій.
Qui ? Un être nul ! Bojidar ? ce serait trop drôle ! Quel type. Vous comprenez je le ferais aller comme Coco... ou Saint-Amand avec celui-là on serait... tranquille.
Я не хочу мати дітей... Я нікого не люблю. Я хочу бути уславленою. А потім...
Je ne veux pas avoir d’enfants... Je n’aime personne. Je veux être célèbre. Et puis...
Мені дістанеться в спадок понад шістдесят тисяч карбованців, тобто близько ста пʼятдесяти тисяч франків. Це дуже несподівано, і я дуже рада.
Il me reviendra en héritage plus de soixante mille roubles, c’est-à-dire près de cent cinquante mille francs. C’est très inattendu et je suis très contente.
Я куплю «Жанну дʼАрк»... Чи Бастьєн велика людина? Ні. Я, я, я!
J’achèterai la Jeanne d’Arc... Bastien est-il un grand homme ? Non. Moi, moi, moi !