Середа, 27 червня 1883

Нарешті Розалі виходить заміж, ми даємо своє благословення... оскільки вона мене не покидає. Її Пітошар оселиться тут, ми даємо їм гарну кімнату в цокольному поверсі. Сповіщення вже готові. Божидар буде свідком, я дружкою, а сповіщення надіслали Коко й песикові Божидара; якби ми не були в жалобі, це було б справді дуже весело.
Ось відповідь Аліси. Я їй цієї ж миті від-відповідаю, кількома словами; дивуюся, що вона не побачила тону, яким я запрошувала її на обід, і що не зрозуміла іронічного сенсу моєї історії. Що ж до її «спостереження», яке було б лише повторенням моїх власних слів. Це цілком можливо, бо я завжди даю зброю проти самої себе, — це властиво великодушним натурам.
Переписаний листLettre de Marie à Alice (passage copié de sa réponse), 27 juin 1883
А щодо причин, які спонукали мене написати листа, — це ваш лист до Клер, якій ви написали, бо вам здалося, що вона більша пані, ніж я. І я вважаю це невдячним, рабським і смішним. І я з цього сміюся, і, зрештою, не ваша провина, що ви не маєте ні розуму, ні серця, ні такту тощо. Марі Башкирцева
Але піп приводить нам пана де Белліна, франко-російського журналіста, який теж на службі в Росії як шпиг. Він публікує біографії художників із рисунками й портретами тощо. Дуже впливовий, як кажуть. Страшенний брехун і шарлатан, я втомилася, лише слухаючи всі його обіцянки й усе його вихваляння. На додачу дурні й паскудні історії про Бастьєна, якому нібито... допомогла кокотка Вальтес...
Жерве — так, але Бастьєн для цього і не досить гарний, і не досить паризький. І подумати тільки, що плутають, вигадують, оповідають про всіх купу мерзот...

Примітки

Вальтес де Ла Бінь (1848–1910) — славетна паризька куртизанка, приятелька й модель таких художників, як Мане та Жервекс. ↩