❦
Середа, 13 червня 1883
Mercredi 13 juin 1883
Надходить безліч карток. Пані Ґавіні надіслала телеграму з Ажена, приходила Одетта, і пан Ешман, росіянин, і старий Жері, який приходить із виглядом людини з того світу, у сльозах... мені було важко бути з ними в лад...
Il arrive des cartes en quantité. Mme Gavini a envoyé une dépêche d’Agen, Odette est venue, et M. Eschmann un russe, et le père Géry qui arrive avec une tête de l’autre monde, en larmes... j’avais de la peine à être en harmonie...
Треба було плакати... А я не плакала навіть під час богослужіння в церкві, що відбулося о пʼятій. Нікого не запрошували, були лише Сент-Аман, Божидар, Енгельгардти та Черницька. Якби я була справді вбита горем, я б про це не розповідала, бо тут є якась делікатність, яку я, здається, зачепила б; байдуже, я надто спокійна... Уранці в мене була модель — Едвіж, яка позує в Сюшете; а Сюшете, дізнавшись учора, що вранці вона позуватиме в мене, надсилає мені найщиріші вітання з приводу мого Салону.
Il aurait fallu pleurer... Et je n’ai pas pleuré même pendant l’office à l’église qui a eu lieu à cinq heures. Personne n’a été invité et il n’y avait que Saint Amand, Bojidar, les Englehardt et Tchernitsky. Si j’avais été vraiment affligée je ne le raconterais pas, car il y a là une pudeur qu’il me semblerait blesser; c’est égal, je suis trop calme... J’ai eu modèle ce matin, Edwige qui pose chez Suchetet et Suchetet apprenant hier qu’elle poserait chez moi ce matin m’envoie ses plus sincères compliments sur mon Salon.
Він прогулювався з Сен-Марсо, який показав йому мої картини, і він ними дуже задоволений. Цього Сюшете я ніколи не бачила, ми лише часто маємо ту саму модель, через яку я розпитала його про стеки, станки тощо.
Il se promenait avec Saint Marceaux qui lui a fait voir mes tableaux dont il est très content. Je n’ai jamais vu ce Suchetet, seulement nous avons souvent le même modèle par l’entremise duquel je lui ai demandé quelques renseignements sur les ébauchoirs, selles, etc.
Це мені надзвичайно приємно, чи не правда, що це приємно?
Cela m’est excessivement agréable, n’est-ce pas que c’est agréable ?
Серед інших карток отримуємо картку Жюля Бастьєна-Лепажа — одну з перших — і листа від архітектора, який пише: «Люба мадемуазель, якби я не боявся бути доречним тощо, тощо, що так жорстоко вражає всю вашу милу родину, яку я маю приємність знати...» далі він просить прийняти запевнення в його щирості тощо, у його повазі й захопленні. Може, не слід кепкувати з форми, коли зміст іде від серця, але байдуже — це майже лист консьєржки. Хіба старший брат не пише краще... я хотіла б витягти з нього листа.
Entre autres cartes on reçoit celle de Jules Bastien-Lepage, une des premières et une lettre de l’architecte qui dit: “ chère Mlle, si je ne craignais pas d’être opportun etc. etc. qui frappe d’une façon si violente toute votre sympathique famille que j’ai le plaisir de connaître... “ ensuite il me prie de croire à la sincérié etc., à son respect et à son admiration. Il ne faudrait peut-être pas se moquer de la forme lorsque le fond vient du cœur, mais c’est égal c’est une lettre presque de portière. Est-ce que le grand frère n’écrit pas mieux... je voudrais lui extor-quer une lettre.
Мене непокоїть те, що я надто холодна, це викличе пересуди...
Ce qui me préoccupe c’est que je suis trop froide, ça va faire faire des commentaires...
Якби він, мій батько, міг бачити, що мене займають моя жалоба та картки й листи співчуття, він глянув би на мене з тим своїм глузливим і зневажливим виразом, ніби кажучи: і це все? Це його вина! Його натура була мені дуже симпатична, куди більше, ніж мамина, а він із якоїсь втіхи робив себе... байдужим і нерідко ненависним, тільки ображаючи мене й розмовляючи зі мною таким тоном, якого я б не стерпіла ні від кого.
S’il pouvait, lui, mon père, me voir préoccupée de mon deuil et des cartes et lettres de condoléances, il aurait eu un de ses airs moqueurs et méprisants, comme pour dire: voilà tout ? C’est sa faute ! Sa nature m’était très sympathique, bien plus que celle de maman, et il s’est plu à se rendre... indifférent et souvent détesté en ne faisant que me froisser et me parler d’un air que je ne souffrirais de personne.
Тут грало його самолюбство. Ах! ви повзаєте на череві перед нею, ну що ж, побачите!! Тут, у Парижі, він поводився вкрай брутально, одного дня майже погрожував мене побити, мій вигляд видався йому зухвалим, і він вигукнув: «Побачиш, що я з тобою зроблю, побачиш, на все життя запамʼятаєш». Мама його забрала, боячись, що він шпурне чимось мені в голову. А що я такого зробила? Лише сказала йому: прошу не кричати на мене, я не звикла, щоб зі мною так розмовляли! Мій спокійний вигляд дратував його до сказу. Коли я тепер думаю про той огидний тон, що його він брав, щоб узяти гору над «моїми викликами», кров бʼє мені в голову.
Il y mettait de l’amour-propre. Ah ! vous êtes à plat ventre devant elle, eh bien vous allez voir !! Ici à Paris, il a été de la dernière violence, il a presque menacé de me battre un jour, mon air lui avait paru insolent et il s’est écrié: “tu verras ce que je te ferai, tu verras tu t’en souviendras toute ta vie”. Maman l’a emmené craignant qu’il me jette quelque chose à la tête. Et qu’est-ce que j’avais fait pour cela ? Rien que de lui avoir dit: je vous prie de ne pas crier contre moi, je n’ai pas l’habitude qu’on me parle ainsi ! Cet air calme que j’avais l’exaspérait. Quand je pense à présent à ce ton abominable qu’il prenait pour avoir le dessus de “mes bravades” le sang me monte à la tête.
А проте я намагалася бути любʼязною, але він завжди боявся опинитися під моїм «пануванням».
Et pourtant j’ai essayé d’être gentille mais il avait toujours peur d’être sous ma “domination”.
Я могла б любити його дуже, дуже, але це, та ще ця історія з мамою... Словом, я кажу вам речі такими, як вони є.
J’aurais pu l’aimer beaucoup, beaucoup, mais ça et cette histoire sur maman... Enfin, je vous dis les choses comme elles sont.
Він жив на свій лад, панував над своїм оточенням, а я на свій, панувала над своїм, потім нас звели разом, і він із якоюсь дитячістю доводив свою незалежність. Дуже часто він спалахував і уявляв, ніби я хочу «командувати», коли мені й на думку це не спадало. Зрештою, його дратівливість слід віднести на рахунок хвороби...
Il a vécu de son côté en régnant sur son entourage et moi du mien en régnant sur le mien, puis nous avons été réunis et il mettait une sorte d’enfantillage à prouver son indépendance. Très souvent il prenait la mouche et s’imaginait que je voulais “commander” lorsque j’étais à mille lieues d’y songer. Enfin il faut mettre son irritabilité sur le compte de la maladie...
Зрештою... У такий момент, як цей, перед смертю, перед цим кінцем усього! я питаю себе, чи була я винна? І не думаю... Він поводився зі мною бозна-як, я плакала, і мені навіть спала на думку втеча, піти геть, щоб ясно показати, що...
Enfin... Dans un moment comme celui-ci, devant la mort, devant cette fin de tout ! je me demande si j’ai eu des torts ? Et je ne le crois pas... Il m’a traitée comme je ne sais quoi, j’en ai pleuré et j’ai même eu l’idée de partir, m’en aller, pour bien montrer que...
Уявляю собі маму: якби мене спіткало нещастя її втратити, я мала б тисячу докорів і тисячу мук сумління, бо я була дуже груба й дуже запальна... З добрих причин і за інстинктом самозбереження, я знаю, та байдуже, я докорятиму собі за всі ці словесні надмірності...
Je me représente maman, si j’avais le malheur de la perdre eh bien j’aurais mille reproches et mille remords car j’ai été très grossière et très violente... Pour le bon motif et par instinct de conservation je sais bien, mais c’est égal, je me reprocherai tous ces excès de paroles...
До речі, мама... Це було б величезне горе, самої думки про це досить, щоб я розплакалася; хоч би скільки вад я в ній визнавала, ми б не відчували симпатії одна до одної, якби не були родичками, хоч би що я собі казала... Та в неї все це — непослідовність, легковажність і брак знань; вона дитина, а дитина за таких умов — істота ненависна, я знаю; я воліла б, щоб у неї були коханці й щоб вона вміла жити, як інші...
Du reste maman... Il y aurait là un chagrin immense, rien que d’y penser me fait pleurer, j’ai beau lui reconnaître des défauts, nous ne sympathiserions pas si nous n’étions pas parentes, j’ai beau me dire... Mais chez elle tout cela est inconséquence, légèreté et manque de savoir; c’est une enfant et une enfant dans ces conditions est un être haïssable, je sais bien; je lui aimerais mieux des amants et qu’elle sache vivre comme les autres...
Вона доброчесна, але нічого не розуміє й не довіряє мені... і завжди вважає, що все владнається, що краще «не здіймати галасу».
Elle est vertueuse mais elle ne comprend rien et n’a pas confiance en moi..., et croit toujours que tout va s’arranger qu’il vaut mieux “ne pas fair d’histoires”.
Гадаю, що смерть, яка завдала б мені найбільше болю, була б усе ж смерть тітки, яка все життя віддавала себе всім і ніколи, жодної хвилини не жила для себе, окрім годин, проведених біля рулетки в Бадені чи Монако.
Je crois que la mort qui me ferait le plus de peine ce serait encore celle de ma tante qui s’est dévouée toute sa vie à tout le monde et qui n’a jamais, pas une seule minute vécu pour elle, sauf les heures passées à la roulette de Bade ou de Monaco.
Лише мама мила з нею; я ж не цілувала її вже рік і кажу їй лише байдужі речі чи докори за купу дурниць. Це не зі злості, а тому, що я теж була дуже нещасна й досі нещасна, і всі ці суперечки про наші справи з мамою й тіткою привчили мене до короткого, різкого, уривчастого тону. Якби я заговорила ніжно чи бодай мʼяко, я б ревла, мов дурепа.
Il n’y a que maman qui soit gentille avec elle, moi, je ne l’ai pas embrassée depuis un an et ne lui dis que des choses indifférentes ou des reproches sur un tas de bêtises. Ce n’est pas par méchanceté, mais c’est que j’ai été moi aussi très malheureuse et que je le suis encore et que toutes ces discussions sur nos affaires avec maman et ma tante m’ont habituée à un ton bref, dur, cassant. Si je me mettais à dire des choses tendres ou seulement douces je pleurerais comme une bête.
Зрештою, не будучи ніжною, я могла б бути любʼязнішою, усміхатися й іноді розмовляти — це зробило б її такою щасливою, а мені нічого не коштувало б, але це була б така зміна в моїх манерах... що я не наважуюся через якийсь хибний сором. А проте ця бідолашна жінка, чия історія пишеться одним словом: Самопожертва, зворушує мене, і я хотіла б бути до неї добра... А якби вона померла, ось хто залишив би мені докори сумління! Ось хоча б дідусь: він мене іноді дратував стариковими химерами, але старість слід поважати; траплялося, що я відповідала йому недоречно, і коли його вдарив параліч, я мала стільки докорів сумління, що часто приходила посидіти біля нього, аби загладити, помʼякшити, спокутувати. А ще дідусь мене дуже любив, і ось я думаю про нього — і плачу.
Enfin sans être tendre, je pourrais être plus aimable, sourire et causer quelquefois, ça la rendrait si heureuse et ne me coûterait rien mais ce serait un tel changement dans mes manières... que je n’ose pas par une sorte de fausse honte. Et pourtant cette pauvre femme dont l’histoire s’écrit en un mot: Dévouement, m’attendrit et je voudrais être gentille... Et si elle venait à mourir en voilà une qui me laisserait des remords ! Tenez grand-papa, il m’impatientait quelquefois par des manies de vieillard, mais il faut respecter la vieillesse, il m’est arrivée de lui répondre de travers et lorsqu’il a été paralysé j’en ai eu tant de remords que je venais très souvent rester près de lui pour effacer, atténuer, expier. Et puis grand-papa m’aimait beaucoup et voilà qu’en pensant à lui je pleure.
Але мій батько... Після двадцяти років розлуки він захотів завоювати мене грубощами чи різкістю!..
Mais mon père... Au bout de vingt ans de séparation il a voulu me conquérir par des grossièretés ou des brusqueries !...