Неділя, 3 червня 1883 — Великий приз — Зошит 100

CZ ENUKFR

Ми їдемо лише тоді, коли всі повертаються з перегонів. Я хотіла бути дуже гарною — і я така. Надто часто я себе занедбую: ось уже понад рік я майже завжди ношу той самий капелюшок, що мені не пасує, і першу-ліпшу сукню. Річ у тім, що я виходжу лише у справах, і тоді помиляюся, думаючи, що мені це байдуже. Відтепер хочу бути завжди гарно причепурена — це не заважає мати талант... Тож я вдягаюся в білий екрю: білий соломʼяний капелюшок із білими крильцями й білим пером. Капелюшок досить малий, але дуже личить мені. Сукня прикрашена тонкою вишивкою, жилет увесь вишитий, а ліф завʼязується спереду, як різновид «фіґаро». Вигляд дуже ошатний і водночас стриманий. Якщо одягатися екстравагантно, не можна знати, яке враження справляєш, бо тоді дивляться на сукню. Чи я божевільна, чи розумна, що замикаюся, мов у казармі, замість гуляти всюди?.. Е! я вже відповіла, вибору в мене немає!..

Nous n’allons qu’au retour de courses. J’ai voulu être très bien et je le suis. Je me néglige trop souvent, voilà plus d’un an que je porte presque toujours un chapeau pareil et qui me va mal et n’importe quelle robe. C’est que je ne sors que pour affaires et alors j’ai le tort de penser que cela m’est égal. Dorénavant je veux être toujours bien arrangée, ça n’empêche pas d’avoir du talent... Donc je me mets en blanc écru, un chapeau de paille blanche avec des ailes et une plume blanches. Un chapeau assez petit mais très seyant. La robe est garnie de broderies très délicates, le gilet est tout brodé et le corsage se noue devant comme une espèce de Figaro. L’aspect est très pimpant et en même temps sobre. Si on s’habille avec extravagance on ne peut pas savoir l’effet qu’on produit, car alors c’est la robe qu’on regarde. Suis-je folle ou sage de me caserner au lieu de me promener partout... Eh ! j’ai déjà répondu, je n’ai pas le choix !...