❦
Субота, 2 червня 1883
Samedi 2 juin 1883
Не знаю, що вийде з цієї картини, Вільвʼєй, Клер, піп, розмови, модель, яка не позує!
Je ne sais pas ce que va devenir ce tableau, Villevieille, Claire, le pope, conversations, modèle qui ne pose pas !
А вранці ми заходили до Жюліана, щоб довідатися, чи прийде він сьогодні ввечері, — йдеться про квиток до цирку. Він розповідає, що пані Картрайт хоче замовити свій портрет, а оскільки для невідомого художника це слава, він думає про того чи ту — тільки не про мене. А коли я питаю його чому, він каже, що в мене й так стільки нагод, скільки забажаю, і мені не потрібно, щоб про мене клопоталися...
Et le matin nous avons passé chez Julian pour savoir s’il vient ce soir, il s’agit d’un billet au cirque. Il raconte que Mme Cartwrigth veut faire faire son portrait et comme c’est la célébrité pour un inconnu il pense à telle ou tel, qui ne sont pas moi. Et comme je lui demande pourquoi, il dit que j’ai autant d’occasions que je peux et n’ai pas besoin qu’on s’occupe de moi...
Я справді не знаю, чому я вперто вважаю Жюліана другом. І чому я так обурювалася на Тоні, який у десять разів вартіший за нього.
Je ne sais vraiment pas pourquoi je m’obstine à considérer Julian comme un ami. Et pourquoi j’ai été si indignée contre Tony qui le vaut dix fois.
Аліса написала маленькій Канробер раніше, ніж мені. Усе це одне з одним повʼязане. Досі я ставилася до неї зневажливо, але це не завжди розуміють. Ця дівчинка, для якої я була просто бездоганна... є чудовим зразком людства.
Alice a écrit à la petite Canrobert avant de m’écrire. Tout ça s’enchaîne. Je l’ai traitée jusqu’ici par le dédain mais ce n’est pas toujours compris. Cette petite pour qui j’ai été absolument parfaite... Est un joli échantillon de l’humanité.
Мені соромно це казати, але я дійшла до того, що подарувала їй сукню. Який же мерзенний світ і як правий Арлекін Сен-Марсо. Сам Сен-Марсо запевняє, що світ — це величезний будинок божевільних, що слід якомога більше усвідомлювати манію тих, кого зустрічаєш, а якщо вони небезпечні, то обминати їх на ходу.
J’ai honte de le dire mais j’ai été jusqu’à lui donner une robe. Que le monde est méprisable et comme l’Arlequin de Saint Marceaux a raison. Saint Marceaux lui-même assure que le monde est une vaste maison d’aliénés, qu’il faut autant que possible se rendre compte de la manie de ceux qu’on rencontre et s’ils sont dangereux se garer en circulant.
Тітка й Діна у цирку, напередодні Великого призу. Я ж лишаюся тут і складаю листа маленькій американці та ще одного — Тоні.
Ma tante et Dina sont au cirque, la veille du grand Prix. Moi je reste ici à composer une lettre à la petite Américaine et une à Tony.
Листи згублять мене, і це манія.
Les lettres causeront ma perte et c’est une manie.
Діна запевняє, що якби мене залишили саму з моїм власним смертним вироком, який мені досить підписати, щоб мене стратили, я б його підписала — аби лиш утішитися, що хоч щось написала.
Dina assure que si l’on me laissait seule avec mon propre arrêt de mort qu’il me suffirait de signer pour être exécutée, je le signerai pour le plaisir d’écrire quelque chose.
Ось такі жалюгідні два тижні. Я посварилася з усіма, і всі мене полишають.
Voilà une quinzaine déplorable. Je suis brouillée avec tout le monde et tout le monde m’abandonne.
О мій Боже, мати б талант.
Ó mon Dieu avoir du talent.