❦
Вівторок, 29 травня 1883
Ми приходимо туди близько пів на одинадцяту, і я неохоче йду опівдні. Бо спершу він говорив, як ангел, а потім відкрив свою ледве намічену статую, яка вже чудова. Це танець, або жінка, що танцює, — повільний танець, щось східне, і Схід цей своєрідний і чарівний. Звабливе створіння, яке танцювало б саме-самісіньке, для власної втіхи, при місячному світлі. Це мрія про танець...Mardi 29 mai 1883 Nous y allons vers dix heures et demie et je m’en vais à regret vers midi. C’est qu’il a d’abord causé comme un ange et puis il a découvert sa statue à peine ébauchée et qui est déjà merveilleuse. C’est la danse, ou une femme qui danse, une danse lente, quelque chose d’oriental et d’un Orient original, et charmant. Une créature ravissante qui danserait toute seule pour son plaisir, au clair de la lune. C’est une rêverie de la danse...
Там будуть дуже вільні, розмаяні драперії, він показав мені ескіз. І це має бути інтимне, поетичне... недомовлене. Він дуже добре розуміє це «по той бік», цю таємницю, цю іскру, якої не можна визначити, але яку відчуваєш; він запевняє, що не сягає її, і цілком щиро... Це справжній великий архітектор, і вельми любʼязний. Треба буде зібрати всі свої міркування про мистецтво, розсіяні по цьому величезному щоденнику, — це було б цікаво, та й до того ж я ціную свої судження, які, як виявляється, збігаються з судженнями цієї великої людини, та й Бастьєна теж. Але Сен-Марсо бачить навіть краще за Бастьєна, — а може, я кажу це тому, що він кілька разів сказав те, що я написала чи подумала, і я всміхнулася з певним самовдоволенням. Невже я й справді розумна й мисткиня? У нього є пудель і синій папуга. Він дає мені точні настанови, і я свято їх виконуватиму.
Il y aura des draperies très flottantes, il m’a montré l’esquisse. Et ce devra être intime, poétique... inexpliqué. Il comprend très bien cet au-delà, ce mystère, cette étincelle qu’on ne peut définir mais que l’on comprend, il prétend ne pas y arriver et très sincèrement... C’est un vrai grand architecte, et très aimable. Il faudra que je recueille toutes mes divagations sur les arts disséminées dans ce vaste journal, ce serait curieux et puis j’estime mes appréciations qui se trouvent être celle de ce grand homme et de Bastien aussi. Mais Saint Marceaux voit encore mieux que Bastien, et peut-être dis-je cela parce qu’à plusieurs reprises il a dit ce que j’ai écrit ou pensé, j’en ai souri avec une certaine complaisance. Est-ce que je serais vraiment intelligente et artiste? Il a un caniche et un perroquet bleu. Il me donne des instructions précises et j’obéirai religieusement.
Діна вважає його гарним, та ось під час обіду з Енгельгардтами й попом ми доходимо висновку, що Сен-Марсо, певно, єврей. Так, єврей. По-перше, він схожий на Діаса де Сорію, — це ще не доказ, але ось: він буває в Ротшильдів, виліпив бюст старого Гехта і ніколи не обідає в гостях під приводом хворого шлунка. Виходить, він таки єврей, та ще й суворо віруючий.
Dina le trouve beau mais voilà que pendant le dîner avec les Engelhardt et le pope nous en arrivons à découvrir que Saint Marceaux doit être Juif. Oui, Juif. D’abord il ressemble à Diaz de Soria, ce ne serait pas encore une preuve mais voilà, il va chez les Rothschild, il a fait le buste du père Hecht et il ne dîne jamais en ville sous prétexte de mauvais estomac. Ce doit donc être un Juif et un croyant sévère.
Га? Що скажете? Він тієї самої барви, що й Сорія, і тепер мені здається, що я бачу в його рисах характер єврейської раси1.
Hein? Qu’en dites-vous? Il est de la couleur de Soria et maintenant il me semble voir le caractère de la race juive dans ses traits.
Ах! це було б прикро... Тоді не лишалося б нічого, як відступити в бік вулиці Лежандр, але ось — я по-дурному посварилася... Ні, чи він єврей? Та яка різниця?
Ah! ce serait désagréable... Il n’y aurait plus qu’à se replier du côté de la rue Legendre mais voilà, je me suis sottement brouillée... Non, est-il Juif? Qu’est-ce que ça fait?
Мені сняться сни, що віщують подорожі. І я молю Бога, щоб цього не сталося.
Je fais des rêves qui présagent des voyages. Et je prie Dieu que ça n’arrive pas.
Примітки
Рене де Сен-Марсо (1845–1915) походив із родини реймських торговців шампанським; жодне біографічне джерело не згадує про його єврейське походження. Це «відкриття» за обідом спирається на колір його шкіри, його знайомства і його дієту. ↩