❦
Середа, 30 травня 1883
Сьогодні ввечері велике благодійне свято в особняку герцога де Бізаччо... Японське свято на користь не знаю чого. Двадцять пʼять франків за вхід — і весь Париж.У Трокадеро було б зручніше, та більшість прийшла саме через особняк де Бізаччо. Світ дурний, але такий уже він є.
Я йду туди з матінкою Ґавіні, яка цього вечора видається мені вельми вульгарною, і весь час нудьгую, бо мені «пощастило» йти під руку з якимось дрібним панком, що зветься — не знаю достеменно як, — приятелем Ґавіні.
Оскільки треба було тільки прогулюватися, змінити кавалера було неможливо, і я зустрічаю силу-силенну знайомих, які вітають мене з відзнакою.
Mercredi 30 mai 1883 Ce soir grande fête de charité à l’hôtel du duc de Bisacio... Fête japonaise au profit de je ne sais quoi. Vingt cinq francs d’entrée, et tout Paris. Le Trocadéro serait plus commode mais la majorité est venue à cause de l’hôtel de Bisacio. Le monde est bête, mais il est comme ça. J’y vais avec la mère Gavini qui me paraît très commune ce soir et je m’ennuie tout le temps ayant eu la veine de donner le bras à un petit monsieur quelconque qui s’appelle je ne sais au juste, un ami des Gavini. Comme il ne s’agissait que de se promener impossible de changer de bras et je rencontre un tas de connaissances qui me félicitent sur la mention.
Свято полягало в тому, що з усього особняка винесли меблі й опорядили два чи три салони на другому поверсі в японському дусі; дванадцять пань-патронес у японських костюмах мали подавати чай.
La fête consiste à avoir démeublé tout l’hôtel, et arrangé deux ou trois salons au premier étage, en japonaiseries, douze dames patronnesses en costumes japonais devaient servir le thé.
Гадаю, ніхто його так і не випив — усі задовольнилися тим, що тиснулися всюди. Ці пані були дуже погано вбрані: дешеві тканини, абияк припасовані, ліфи на паризький манір із японськими рукавами; від цих поступок і цієї мішанини вийшло щось смішне. Жодна не наважилася вдягти справжнє японське вбрання — широке, граційне, розкішне. Усі хотіли зберегти талію, і вийшло жахливо.
Je crois que personne n’en a pris, on s’est contenté de s’écraser partout. Ces dames étaient très mal costumées, des étoffes bon marché arrangées très mal, des corsages à la mode de Paris avec des manches japonaises, ces concessions et ce mélange ont produit un résultat ridicule. Aucune n’a osé mettre la vraie robe japonaise ample, gracieuse, riche. On a voulu conserver sa taille et ça a été affreux.
Чоловіки вбрані трохи краще. Ще там були японські пʼєси, які грали Ґраньє, Коклен, Райхемберг та інші. Але в залі для вистав може поміститися лише тисяча осіб, до того ж усі так галасують і розмовляють, що нарікають, ніби нічого не чути. Ми туди навіть не заходимо. Що справді гарне — то це оранжерея сама собою і освітлений сад. Загалом збір чудовий, а це й було потрібно, отже, все досконало.
Les hommes sont un peu mieux. Puis il y a aussi des pièces japonaises jouées par Granier, Coquelin, Reichemberg etc. Mais il n’y a que mille personnes qui peuvent se placer dans la salle de spectacle et du reste on crie et cause si fort que l’on se plaint de ne rien entendre. Nous n’y entrons seulement pas. Ce qui est beau c’est la serre telle quelle et le jardin illuminé. En somme la recette est superbe, et c’est ce qu’il fallait, donc c’est parfait.