❦
Пʼятниця, 25 травня 1883
Зранку я йду до Жюліана показати йому листи Тоні. Щиро обурена, дуже стримана й доволі красномовна. А коли прийшов Кот1, було дуже гарно. По-перше, Кот — найлюбʼязніший з усіх чоловіків; його талант, на мить модний, не має жодного значення, але він член журі й дуже добрий. Шкода, що не можу переписати тут цю годинну розмову, де я була справді блискуча, — коли ти така, або ж із насолодою.Vendredi 25 mai 1883 Dès le matin je vais chez Julian lui montrer les lettres de Tony. Sincèrement indignée, très sobre et assez éloquente. Et lorsque Cot est arrivé ça a été très beau. D’abord Cot est le plus aimable des hommes, son talent un instant à la mode n’a aucune importance mais il est membre du jury et très bon. Je regrette de ne pouvoir transcrire ici cette conversation d’une heure ou j’ai été vraiment très brillante, quand on est comme cela, ou avec ravissement.
«Що добре розумієш, те ясно висловиш. І слова, щоб це сказати, прийдуть легко».2
« Ce que l’on comprend bien s’énonce clairement. Et les mots pour le dire arrivent aisément ».
Мою картину, певно, не переставлять, надто пізно, але я провела чарівну годину, і ці двоє поважних старих вам це скажуть — я певна, що влаштувала їм рідкісне видовище. Вища істота, щиро зворушена, що передає своє обурення дошкульними словами й філософськими міркуваннями, присмаченими самобутніми й дотепними жартами. Я добре бачу, що такого про себе не кажуть, але віддайте мені належне: хіба ж я не кажу так само, коли я дурна, незграбна, принижена... жахлива?
Mon tableau ne sera sans doute pas changé, il est trop tard mais j’ai passé une heure charmante, et ces deux venerables vieillards vous le diront, je suis certaine de leur avoir servi une représentation rare. Un être supérieur sincèrement ému et traduisant son indignation en mots piquants et en considérations philosophiques tempérés de plaisanteries originales et spirituelles. Je vois bien qu’on ne dit jamais cela de soit, mais rendez-moi justice, est-ce que je ne dis pas aussi quand je suis stupide, gauche, humiliée... affreuse?
Зрештою, я пробую працювати; Божидар тут цілий день, і я кажу йому, що зневажаю його.
Enfin j’essaye de travailler; Bojidar est là toute la journée et je lui dis que je le méprise.
А ось стиль сенсаційної статті.
Mais voici un style d’article à sensation.
Удар у потилицю.
Le coup du lapin.
Ось що я отримую:
Voici ce que je reçois:
Переписаний лист · Lettre dʼÉmile Bastien-Lepage à Marie, 25 mai 1883Дорога панно, Мій брат отримав вашого листа тієї миті, коли вирушав у подорож. Він доручає мені сповістити вас, що встиг написати, і дуже сподівається, що ви отримаєте те, чого ви просите і чого так заслуговуєте. Я радий вашій нагороді, яку ви так заслужили, і дуже шкодую, що не можу прийти й щиро вас привітати. Прошу вас вірити в приязнь вашого відданого Еміля Бастьєна-Лепажа.
Chère mademoiselle, Mon frère a reçu votre lettre au moment où il partait en voyage. Il me charge de vous prévenir qu’il a eu le temps d’écrire et il espère bien que vous aurez ce que vous demandez et ce que vous méritez tant Je suis heureux de votre récompense que vous avez tant méritée et je regrette bien de ne pas pouvoir aller vous féliciter bien sincèrement. Je vous prie de croire à l’amitié de votre dévoué Emile Bastien-Lepage.
Це архітектор мені відповідає!!!! Тоді настає мить чорної туги. «О Річарде, о мій королю, світ тебе покидає»3 — відчуття горя, покинутості, жахливої меланхолії.
C’est l’architecte qui me répond !!!! Alors, il y a un moment de tristesse noire. Ô, Richard, ô mon roi, l’univers t’abandonne, une impression de désolation, d’abandon, de mélancolie affreuse.
Він навіть не потрудився відповісти. І навіть мерзенний архітектор не примчав. Не лише великий чоловік лишається цілком холодний, а й його брат, ця куховарка... Тоді — оця записка.
Il n’a même pas pris la peine de répondre. Et le vil architectecte même ne s’est pas précipité. Non seulement le grand homme reste absolument froid, mais sa cuisinière de frère... Alors ce billet.
Переписаний лист · Billet de Marie à Émile Bastien-Lepage (copie), 25 mai 1883«Передусім доручаю вам сказати добродієві вашому братові, що він міг би потурбуватися настільки, щоб відповісти на листа, якого я мала необачність йому написати. По-друге, я дуже шкодую, що ви зламали обидві ноги і що це заважає вам прийти мене привітати. Марі Башкирцева.
“D’abord, je vous charge de dire à M. votre frère qu’il aurait pu se déranger au point de répondre à la lettre que j’ai eu le tort de lui écrire. Ensuite, je regrette beaucoup que vous vous soyez cassé les deux jambes et que ça vous empêche de venir me féliciter. Marie Baskirseff.
А тепер... Аби лиш ця катастрофа з картиною лишила мені свободу духу, щоб я могла працювати... Так, бо треба, треба, треба досягти свого.
Et maintenant... Pourvu que cette catastrophe de tableau là me laisse l’esprit en liberté, que je puisse travailler... Oui, car il faut, il faut, il faut arriver.
Ах! Я в такому гуморі, що ладна вступити в боротьбу з цілим всесвітом, писати зухвалі листи всім членам журі, називати їх тим, що вони є, — брудними пройдисвітами, і підписувати, підписувати, підписувати. Ідеться не про відзнаку — її могли б почепити хоч на парасольку, що я лишила в гардеробі, як я й сказала Котові, мене це не обходить. Ганебне ось що: переставлення моєї картини... Відзнака в будь-якому розділі мала б захищати від таких речей, тим паче що живопис посприяв тому, щоб мені її дали.
Ah ! je suis d’humeur à entrer en lutte avec l’univers entier, écrire des insolences à tous les membres du jury, les traiter de ce qu’ils sont, de sales tripoteurs, et signer, signer, signer. Il ne s’agit pas de mention, on aurait pu l’accrocher au parapluie que j’avais laissé au vestiaire, comme je l’ai dit à Cot, ça ne me regarde pas. Ce qui est indigne c’est le déplacement de mon tableau... Une mention dans n’importe quelle section devrait garantir contre de pareilles choses, d’autant plus que la peinture a contribué à me la faire donner.
Зрештою... це огидно.
Enfin... c’est odieux.
Примітки
Пʼєр Огюст Кот (1837—1883), академічний живописець, відомий картинами «Буря» (1880) і «Весна» (1873), що обидві мали величезний успіх серед американської публіки. Помер того ж таки 1883 року. ↩
Рядок із «Мистецтва поетичного» Н. Буало (1674): «Що добре розумієш, те ясно й висловиш». ↩
Фр. Ô Richard, ô mon roi, lʼunivers tʼabandonne — арія Блонделя з опери А. Ґретрі «Річард Левове Серце» (1784), яку співали офіцери-роялісти на версальському бенкеті 1 жовтня 1789 року. ↩