❦
Середа, 16 травня 1883
Mercredi 16 mai 1883
Так спекотно, що живеш лише ввечері. Я уявила собі, що Бастьєн прийде, і, звісно, він не прийшов, тож я піднімаюся до себе, дуже щаслива від усього цього тихого поверху, з безкраїм небом...
Il fait si chaud qu’on ne vit que le soir. Je me suis imaginée que Bastien allait venir et naturellement il n’est pas venu, alors je monte chez moi, très heureuse de tout cet étage tranquille, avec l’infini du ciel...
Тільки от весна штовхає мене не до почуттів, а до пустощів! Розалі каже, що я погано скінчу (я маю звичку завжди казати Коко: ти погано скінчиш), і що це ж, прости Господи, неможливо — встати з ліжка і, замість того щоб спати, вдягти купальний пеньюар і гуляти по майстерні, граючись із Коко, якому я кажу, що його зневажаю. Тоді екіпажі, що проїжджають, — це візити до Коко; візити співчуття, бо я його зневажила. Чути свисток потягів і дзвін церкви на вулиці Бремонтьє...
Seulement le printemps ne me pousse pas au sentiment mais aux enfantillages ! Rosalie dit que je finirai mal, (j’ai l’habitude de toujours dire à Coco : tu finiras mal) et que ce n’est pas Dieu possible qu’on se lève du lit et qu’au lieu de dormir on revête un peignoir de bain pour se promener dans l’atelier et jouer avec Coco auquel je dis que je le méprise. Alors les voitures qui passent ce sont des visites pour Coco; des visites de condoléances, parce que je l’ai méprisé. On entend le sifflet des chemins de fer et la cloche de l’église de la rue Brémontier...
Це дуже поетично... Такими гарними вечорами треба було б вибиратися за місто... На воду, світ за очі, з товариством; а з яким товариством?
C’est très poétique... Par ces belles soirées on devrait faire des parties de campagne... Sur l’eau, au diable, avec du monde; quel monde ?
Я думаю про весь той Париж Єлисейських Полів і Булонського лісу, що живе... поки я сиджу тут, як в Америці. Добре я роблю чи погано, що кидаю свою молодість на поталу амбіціям, які мене... Словом, чи отримаю я відсотки з вкладеного капіталу?
Je pense à tout ce Paris des Champs Elysées et du Bois qui vit... pendant que je suis là, en Amérique. Fais-je bien, fais-je mal de jeter ma jeunesse en pâture à des ambitions qui me... Enfin vais-je recueillir les intérêts du capital employé ?
Цей свисток уночі дуже гармонійний, сила людей повертається з-за міста — втомлені, замріяні, щасливі, напідпитку, знесилені...
Ce sifflet est très harmonieux la nuit, un tas de gens reviennent de la campagne, fatigués, rêveurs, heureux, pochards, éreintés...
Усе цей свисток...
Toujours ce sifflet...
Коли я стану знаменитою... А це буде, може, за рік... Я дуже терпляча, наче я певна...
Quand je serai célèbre... Et ce sera peut-être dans un an... Je suis très patiente comme si j’étais sûre...
Треба триматися впевненіше перед Бастьєном-Лепажем. Треба, щоб він бачив, що я його розумію. Але нічого не вдієш, коли бачишся рідко... не знаєш, що кажеш...
Il faut avoir plus d’aplomb devant Bastien-Lepage. Il faut qu’il voit que je le comprends. Mais on ne peut rien si on se voit rarement... on ne sait ce qu’on dit...
І якби цей маленький художник був мій, з ним було б як з Арлекіном... а як же ви хочете, щоб було інакше? Це не Гамбетта, який був довершеною постаттю; тут захоплення відносне, умовне й часткове...
Et s’il était à moi ce petit peintre il en serait comme de l’Arlequin... et comment voulez-vous qu’il en soit ? Ce n’est pas un Gambetta qui était un sujet complet, ici l’emballement est relatif, conditionnel et local...
Свисток, усе свисток... А кажуть, що коли отак чути свисток, то це на грозу, і от мені це нагадує те, що каже Домінік про грозу, яка ось-ось вибухне, у «Полі і Вірджинії»1...
Le sifflet, toujours... Et on dit que quand on entend le sifflet comme ça c’est que le temps est à l’orage et voilà que ça me fait penser à ce que dit Dominique de l’orage qui va éclater, dans « Paul et Virginie »...
Дуже важко читати Бальзака в такому настрої, але нічого іншого я читати не буду, щоб не розпалювати собі уяви...
Bien difficile de lire Balzac dans ces dispositions d’esprit, mais je ne lirai rien d’autre, pour ne pas me monter la tête...
Знову дзвін і свисток.
Encore la cloche et le sifflet.
Примітки
«Поль і Вірджинія» (1788) — роман Бернардена де Сен-Пʼєра, що завершується ураганом, який розбиває корабель Вірджинії біля Іль-де-Франса. У романі прикмети бурі розпізнає старий плантатор, а старого слугу родини звати Домінг, тож Марі, схоже, змішує їх (0,6). ↩