❦
Неділя, 6 травня 1883
Dimanche 6 mai 1883
Мені дуже хотілося б запросити Бастьєна на середу, але я не наважуюся. Цілий день минає на те, щоб накидати «Святих жінок». Кажуть, Бастьєн так і робить. Спершу накидає без натурниці... Саме так зробила і я. Це остаточна величина, тож добре собі все уявляєш. Тоні позичив мені справжню вифлеємську шату, і Ірма тут — не для серйозного позування... а для довідки. Це не дуже велике — 3 метри 26 завдовжки на 2 метри 50 заввишки. Це могло б бути таке прекрасне. Але якщо...
J’aurais bien envie d’inviter Bastien pour mercredi mais je n’ose pas. Toute la journée est employée à ébaucher les Saintes femmes. Il paraît que Bastien fait ainsi. Il ébauche d’abord sans modèle... C’est ce que j’ai fait. C’est de la grandeur définitive, par conséquent on se rend très bien compte. Tony m’a prêté une vraie robe de Bethléem et Irma est là, non pour poser sérieusement... mais pour des renseignements. Ce n’est pas bien grand 3 mètres 26 de long sur 2 mètres 50 de haut. Ça pourrait être si beau. Mais si...
Княжна, Алексіс, піп на обіді. Зчинили величезний галас навколо великого полотна молодого Рошґроса. У Андромахи виривають її сина Астіанакса, щоб скинути його з висоти мурів. Це антика — самобутня й сучасна. Він ні за ким не йде і ні від кого не надихається. Колір і живопис незрівнянної сили. Нині немає нікого, хто міг би зробити таке. Додайте до цього, що він пасинок пана Теодора де Банвіля, — ось і преса. Зрештою, попри цю обставину, це обдарування дивовижне. Йому лише двадцять чотири роки, і це його друга виставка. Ось якою треба бути: композиція, рисунок, колір — усе сповнене незрівнянного запалу.
Princesse, Alexis, le pope à dîner. On fait un tapage énorme de la grande toile du jeune Rochegrosse. On arrache à Andromaque son fils Astyanax pour le précipiter du haut des remparts. C’est de l’antique original et moderne. Il ne suit personne et ne s’inspire de personne. La couleur et la peinture sont d’une vigueur sans pareille. Il n’y a personne à l’heure qu’il est qui pourriat faire cela. Ajouter à cela qu’il est le beau-fils de M. Théodore de Bainville, voilà pour la presse. Enfin, nonobstant ce détail c’est un tempérament prodigieux. Il n’a que vingt-quate ans et c’est sa deuxième exposition. Voilà comment il faudrait être, composition, dessin, couleur, tout est d’une fougue incomparable.
Це й справді талант під стать його імені. Послухайте: Рошґрос, Жорж Рошґрос. Це гуркіт грому.
C’est bien le talent de son nom. Ecoutez: Rochegrosse, Georges Rochegrosse. C’est un roulement de tonnerre.
А потім ідилічний Бастьєн-Лепаж. Жорж Рошґрос починає як бурхливий потік; можливо, згодом його талант набере зосередженішої форми і він шукатиме сентиментальної квінтесенції, психології, як Бастьєн-Лепаж.
Et puis l’idyllique Bastien-Lepage, Georges Rochegrosse débute comme un torrent, il est possible que plus tard son talent prendra une forme plus resserrée et qu’il recherchera la quintescence sentimentale, la psychologie, comme Bastien-Lepage.
А я?.. Що каже моє імʼя, Марі Башкирцева... Я його зміню, бо воно звучить як щось химерне, змучене; не те щоб воно не обіцяло певного блиску, в ньому навіть є певна постава, гордість, гомін, але воно уривчасте й знервоване.
Et moi ?... Que dit mon nom Marie Bashkirtseff... J’en changerai car il sonne comme quelque chose de bizarre, de tourmenté, non qu’il ne promette un certain éclat, il y a même une certaine allure, de la fierté, du bruit mais c’est saccadé et tracassé.
Тоні Робер-Флері... Хіба ж це не холодне, як епітафія.
Tony Robert-Fleury... N’est-ce pas froid comme une épitaphe.
А Бонна? Це правильно, це енергійно, але коротко й без блиску. Мане звучить як щось незавершене, як учень, що багато обіцяє в пʼятдесят років.
Et Bonnat ? C’est correct, c’est vigoureux, mais court et sans éclat. Manet sonne comme un être incomplet, un élève qui promet beaucoup à cinquante ans.
Брезло — дзвінке, спокійне, могутнє. Сен-Марсо — це як Башкирцева, дуже нервове, але менш змучене.
Breslau est sonore, calme, puissant. Saint Marceaux c’est comme Bashkirtseff, très nerveux mais moins tourmenté.
Геннер — таємниче й спокійне, скроєне з якоюсь невимовною грацією, як антика.
Henner, est mystérieux et calme et fait avec je ne sais quoi de gracieux comme l’antique.
Каролюс Дюран — це перевдягання. Даньян — тонке, огорнуте, вишукане, лагідне й сильне, але за цим мало що криється. Сарджент нагадує мені його живопис: фальшивий Веласкес, фальшивий Каролюс, краще за Каролюса, гірше за Веласкеса — і все ж добре.
Carolus Duran est un déguisement. Dagnan est subtil, enveloppé, fin, doux et fort, mais sans beaucoup d’au delà. Sargent me fait penser à sa peinture, du faux Vélasquez, du faux Carolus, mieux que Carolus, moins que Vélasquez et tout de même bien.