❦
Неділя, 29 квітня 1883
Dimanche 29 avril 1883
Великдень.
Paques.
У нас імпровізований ранковий прийом.
Il y a une matinée improvisée chez nous.
Сукні мої не вдалися, і все це, і решта, і ця обовʼязкова подорож до Росії, що на місяць відірве мене від роботи... І я ненавиджу себе. Я негарна, я дурна, і мені хочеться сховатися. Моє життя — низка безглуздих недоладностей без ваги, без утіхи, без мети. Мистецтво... Якщо я не втрачу зору.
Mes robes sont ratées et tout cela et le reste et ce voyage obligé de Russie qui va m’interrompre pendant un mois... Et je me hais. Je suis laide et je suis sotte et je voudrais me cacher. Ma vie est une suite d’incohérences sans portée, sans plaisir, sans but. L’art... Si je ne perds pas la vue.
Завтра вернісаж. Моя картина висить не на найкращому місці, а сукня моя негарна, і...
Le vernissage demain. Mon tableau n’est pas sur la cimaise et ma robe est laide et...
Ну ж бо, це безглуздо й негідне мене. А ось і правда.
Allons c’est fou et indigne de moi. La vérité la voici.
Мені треба зробити моїх шістьох хлопчаків, на повний зріст, на розі вулиці біля ліхтаря. Росія на місяць відірве мене від роботи, потім я повернуся й закінчу їх, це затягнеться, мабуть, до жовтня. У жовтні я вирушаю до Єрусалима й залишуся там... Це залежатиме: якщо буде змога зробити там картину, я лишуся на три-чотири місяці, як ні — лишуся на місяць і повернуся в листопаді чи грудні з етюдами, щоб знову вирушити на південь, де зможу малювати свої постаті на пленері, послуговуючись привезеними пейзажами. У січні я таким чином повернуся до Парижа, де я зроблю картину в інтерʼєрі, менш ніж у натуральну величину, задум якої привезено з Мон-Дора, — «Хлопчик-хорист»1. Водночас просуватиму статую, над якою зможу працювати весь час у Парижі, тобто в липні, серпні, вересні та січні, лютому, березні. А втім, не думаю, що «Хлопчик-хорист» вийде, якщо я робитиму «Святих жон», і навпаки.
J’ai à faire mes six gamins, grandeur nature en pieds, au coin d’une rue auprès d’un réverbère. Je serai interrompue pendant un mois par la Russie, je reviendrai ensuite et les finirai, ça me mènera probablement jusqu’en octobre. En octobre je pars pour Jérusalem et j’y resterai... Ça dépendra, s’il y a moyen d’y faire le tableau, j’y resterai trois ou quatre mois, si non j’y resterai un mois et reviendrai en novembre, décembre avec des études, pour repartir dans le midi ou je pourrai peindre mes figures en plein air en me servant des paysages rapportés. En janvier cela m’amènera à Paris ou je ferai le tableau d’intérieur, moins grand que nature dont l’idée a été rapportée du Mont-Dore, l’Enfant de chœur. Je pousserai en même temps la statue à laquelle je pourrai travailler tout le temps à Paris, c’est-à-dire juillet, août, septembre et janvier, février, mars. Pourtant je ne pense pas que l’Enfant de chœur se fasse si je fais les Saintes femmes et vice versa.
Бідна дитина. Бастьєн має рацію — він не лише глибокий, тонкий, великий митець, а ще й людина дуже слушних суджень.
Pauvre enfant. Bastien a bien raison c’est non seulement un profond, un fin, un grand artiste, c’est encore un homme d’un jugement très juste.
Він каже, що я розпорошуюся, що я марную себе й виснажую нерви на дрібниці й що це справді шкода. Як це! Від мене залежить бути сильною, а я не можу! Та ну ж бо, годі.
Il dit que je m’éparpille, que je me dépense et m’énerve pour des riens et que c’est bien dommage. Comment ! Il dépend de moi d’être forte et je ne le puis ! Allons donc, voyons.
Треба спробувати. Я хочу зосередитися. Дурне дитя, невже ти не розумієш, що ця сила дасть тобі все, чого ти прагнеш.
Il faut essayer. Je veux me concentrer. Folle enfant, tu ne comprends donc pas que cette force te donnera tout ce que tu recherches.
Ти хочеш Бастьєна, Сен-Марсо, та що завгодно. Будь, як вони, будь однією з них — і ти можеш. Треба лише захотіти.
Tu veux Bastien, Saint Marceaux, que sais-je. Sois comme eux, sois un d’eux et tu le peux. Il faut vouloir.
Ах! Який добрий Бог, що навертає мене на такі думки.
Ah ! que Dieu est bon de me faire penser ainsi.
І все це сповнене ніжності до моїх чеснот; я обожнюю себе, я знаю себе, я ціную себе. Я чутлива, я велична, я добра. Я палка, і я хочу бути сильною й спокійною. Одне без одного не йде.
Et tout cela est plein de tendresse pour mes qualités, je m’adore, je me connais, je m’apprécie. Je suis sensible, je suis grande, je suis bonne. Je suis enthousiaste et je veux être forte et calme. L’un ne va pas sans l’autre.
Примітки
Фр. LʼEnfant de chœur («Хлопчик-хорист») — задумана картина в інтерʼєрі, що зродилася під час перебування в Мон-Дорі. Les Saintes femmes («Святі жони») — задуманий біблійний сюжет: жінки біля гробу. ↩