Четвер, 19 квітня 1883

Бідолашний Нерво помер! Позавчора пані Гавіні приходила попросити нашого чаю — він пам'ятав, що пив його в нас, і, оскільки вже тиждень не міг нічого проковтнути, сподівався випити того чаю, який здавався йому таким смачним.
Що ж, мені прикро. Ми разом їздили верхи, і останнім часом він був такий люб'язний. І ще й сорока восьми не було! А батько його, якому вісімдесят п'ять, живий.
Не знаю, як там мій конкурс, бо я малюю карикатури на стінах майстерні.