Понеділок, 19 березня 1883

Урок перспективи, як завжди. А потім — до Французького театру. Оскільки архітектор обідав у нас, його взяли з собою, і він виголосив дурну республіканську тираду перед Ґавіні й Нерво.
Будьте собі республіканцем, але не проповідуйте марниць перед людьми... Це наче я заходилася б доводити молодим дамам із салону Шаретт, що Бастьєн — великий митець.
Словом. Ми п'ємо чай до другої ночі, говорячи про мою картину й про Сен-Марсо. Розумієте, Еміль Бастьєн — це дуже добре в тісному колі, але вивести його до театру з Ґавіні та іншими... Ах! Сполучуваність, сполучуваність...
А це мама — вона вважає, що цей хлопець шаленіє за мною, і тому пройнялася до нього прихильністю.