Субота, 24 лютого 1883

Я не виходжу на прийом, дні довшають, і я можу малювати до пів на шосту.
Після того як маршальша Канробер минулої суботи завітала до моєї майстерні, мама лишила їй свої візитівки, і сьогодні вона приїхала з візитом у відповідь. Я в захваті.
Енгельгардти й Аґата на обіді.
Ви ж знаєте, що я постійно поглинута думками про Бастьєн-Лепажа, я звикла вимовляти це ім'я; і уникаю вимовляти його при людях, наче я в чомусь винна. А коли про нього говорю, то з ніжною невимушеністю, яка видається мені природною з огляду на його талант, але яку могли б хибно витлумачити. Який жаль, Боже мій, що його брат... тобто що він не з тих, тобто, словом, що він не може приходити, як його брат. О! Якби ж він зволив, тобто й
Офелія? Боже мій, він має цілковиту рацію, тримаючи жінку на рік: коли поглинутий своїм мистецтвом, решта не повинна посідати забагато місця. Чому я уявила собі, що він дивився на мене очима, які... Того вечора в акварелістів? Гра світла чи кольору, що привернула очі маляра, — ось і все, найпевніше... Я й сама часто затримую погляд на людях, на речах, вивчаючи тони чи освітлення... Боже, які ж ми марнославні: я одразу запідозрила в ньому захват. Але ж чом би й ні? Бо на мені була проста сукня з мишасто-сірого оксамиту і дуже шляхетний, дуже вишуканий, дуже личний капелюшок?
Його брат мною захоплюється — я не роблю дурниці думати «кохає», [Замазано: майже завжди стаєш смішним, коли гадаєш, ніби вгадуєш такі речі) — то чому б і йому мною не захоплюватися? Ось вам і міркування.
А що б я з ним робила? Та друга. Як це ви не розумієте дружби? Ах! Я обожнювала б своїх славетних друзів, не лише з марнославства, а й зі смаку, заради їхніх чеснот, їхнього розуму, їхнього таланту, їхнього генія; це окрема порода: переступивши певну банальну золоту середину, опиняєшся в чистішій атмосфері, у колі обраних, де можна взятися за руки й закружляти в хороводі на честь... Що це я кажу? А те, що в Бастьєна справді чарівне обличчя. Його брат, дуже негарний, шкодить йому: нарізно їх плутають.
Я дуже боюся, що моє малярство схоже на його... тільки без його достоїнств... я копіюю природу дуже щиро, знаю, але думаю про його малярство.
А втім, обдарований митець, який буде щиро закоханий у природу й захоче її копіювати, завжди буде схожий на Бастьєна...
Якщо все піде добре, я скінчу за чотири-п'ять днів. Так, але...
Я хотіла б устигнути написати малу Перонне!!
За дванадцять днів я зможу.