❦
Неділя, 11 лютого 1883
Dimanche 11 février 1883
Я міняю полотно й починаю заново. Я йду до церкви, це забирає в мене дві години роботи над картиною! Розпочате полотно я викинула, учора ввечері почала знову, і, здається, виходить.
Je change de toile et recommence. Je vais à l’église, ça me prend deux heures au tableau ! La toile commencée est au rebut, j’ai recommencé hier soir et ça a l’air de venir.
Це, як я вже казала, двоє хлопчиків, які йдуть до притулку чи до школи, вони тримаються за руки, одному немає й шести років, а іншому щойно виповнилося чотири. Я працюю на подвірʼї притулку, просто неба, добре закутана.
Ce sont comme j’ai dit deux gamins qui vont à l’asile ou à l’école, ils se tiennent par les mains, l’un n’a pas six ans et l’autre vient d’avoir quatre ans. Je travaille dans la cour de l’asile, en plein air bien enveloppée.
Оскільки мій батько дуже хворий, а мама каже мені, що згодом я могла б пошкодувати тощо. Якби він помер, так і не помирившись із нами, тощо.
Comme mon père est très malade et maman me dit que je pourrais regrettrer plus tard etc. etc. S’il allait mourir sans nous réconcilier etc. etc.
Зрештою, перепросити мене він справді не міг би. Тож я йду до його кімнати, кажу йому «добридень» — і по всьому.
En somme, il ne pourrait vraiment pas me faire des excuses. Alors je vais dans sa chambre et je lui dis bonjour et tout est dit.
Обід у пані Каншиної, людей небагато: Молінарі, де ла Феррьєр і пан Ґаране, декан хтозна-якого факультету, та інші, менш важливі.
Dîner chez Mme Kanchine, peu de monde, les Molinari, de la Ferrière, et monsieur Garanay, un doyen de je ne sais quelle faculté et d’autres moins importants.