Субота, 3 лютого 1883

У сьогоднішньому «Жіль Блас» є замітка, де сказано: «Оголошено великий костюмований бал в особняку поблизу парку Монсо, що його чужоземна колонія прозвала "будинком злочину". Кажуть, що для котильйону готують спеціально придуману для цього свята фігуру, названу "танцем риб"».
«Ле Ґолуа» ще вчора оголосив про костюмований бал у нас. Чи це підстава вважати, що йдеться про нас? Так. Це досить безглуздо, щоб надто не журитися, але я просто розчавлена. Ви ж знаєте, що родичі моєї тітки затіяли проти неї процес, який тривав десять років, аби довести, що її чоловік був божевільний, коли заповів їй своє багатство. Знали, що ми зрештою його виграємо, і тим завзятіше вдавалися до всіх способів обмови. Вони пустили чутку, що пана Романова отруїли, [Викреслено: але] хоч і не наважилися заговорити про це офіційно в процесі. Ви ж знаєте, що від наклепу завжди щось лишається і що всі чоловіки радше радо повторюють підлоти.
Мені й казати не треба, наскільки невинні ці бідолашні жінки; мені тоді було дванадцять років, і я все пам'ятаю й усе розуміла. Якби була бодай тінь можливості долучити цю підозру до процесу, це б зробили... Могли лише кинути її на вітер... А цього, як ви знаєте, досить. Її повторювали в Ніцці — пані Тютчева, інші. Тепер у Парижі це почули — туманно, здалеку, перекручено; казали, ніби це панна Башкирцева отруїла свого батька...
На це я не нарікаю, це всіх насмішило і радше піде нам на користь, надавши решті безглуздих підлот характеру неможливих.
[Навскоси: Маршальша Канробер прийшла з дочкою (яка працювала зі мною в Жюліана), але зайшла лише до майстерні, де я лишилася з ними.]
Ви скажете мені, що це наші свята накликають на нас початок «лихої преси», і я відповім вам, що якби ми жили замкнено, вигадали б таємниці й жахіття... Тут нічого не вдієш, є такі люди, приречені на скорботи й смутки. Якби не Байоль, мені б ніколи й на думку не спало впізнавати нас у цьому бруді, але відколи вона сповістила мене про статті проти нас, я щоранку чатую на цю гидку газету, яка щоранку друкує з пів десятка жахіть і капостей про купу людей, яких я не знаю і які, поза сумнівом, упізнають себе, бідолахи; багато скандальних анекдотів, б'юся об заклад, вигадано, щоб догодити читачам, які вимагають від «Жіль Бласа» якнайбільше непристойностей. Але що означає танець риб?
Адже ніхто не претендує переконати, ніби ми приймаємо в себе альфонсів... То який тоді зв'язок з рештою? Речі надто неправдоподібні не шкодять, і нас майже ніхто не впізнає... Тільки ті, хто це надрукував, неодмінно цим скористаються й тицятимуть під ніс тим, хто не зрозумів...
Та однаково я страшенно вражена, тим паче що тут нічого не вдієш.
Маршальша Канробер приходила з дочкою (яка працює в Жюліана) оглянути мою майстерню; мала Брісбен була з ними.

Примітки

«Танець риб» — натяк незрозумілий, але вочевидь має на меті злостиву образу. У контексті він може відсилати до давнього наклепу про отруєння (фр. poison — «отрута» — і poisson — «риба» — майже омофони).