Середа, 31 січня 1883

Я ходила до Якоба, щоб мені поворожили.
Перевдягнена, темнява: невпізнанна... З Діною. І вона сказала мені, що я буду дуже щаслива, якщо оберу собі поприще, що на мене чекає величезний успіх, що часом я хворію і що мені, мабуть, болять очі чи вуха і щоб я того стереглася; це завжди буде голова.
У мене буде два зв'язки, три роки щастя, потім розлука чи вдівство, дванадцять років, а потім ще один зв'язок, теж законний.
У мене буде троє дітей, я покохаю одруженого чоловіка. Я перепливу воду в якійсь справі і матиму величезний успіх. Багато грошей. І кілька чоловіків, які мене кохають. Але є один — шатен із блакитними очима, який мене обожнює й завжди носить при собі річ, що належала мені. Є ще один, або все той самий, який заради мене покине біляву жінку, у цієї жінки є дитина. А він потайний, але кохає мене до нестями, проте чудово це приховує. Є ще лисий, який теж мене любить, і ще один лисий, родич, який завдаватиме мені прикрощів.
Тату! Між добродієм-шатеном, який покине біляву жінку, і мною щойно сталося якесь непорозуміння, але я його побачу, або ж він напише мені, якщо буде далеко. Хто це? Це?? Бастьєн? Та він мене не кохає, я йому навіть не подобаюся... Зрештою, він це приховує... або ж Ґабріель... Але білява жінка з дитиною... А хто сказав, що Ґабріель... О ні, цей бездоганний секретар посольства не має тривкого зв'язку... У пані Маккей є син... Це... але повернімося до пророцтва... Я дізнаюся про вагітність родички, а потім — про шлюб. Словом, незабаром велика зміна становища... Буде ще й дуже багатий старий. Що ще? Дуель.
Стережіться ще й невеличкого скандалу... спричиненого всіма цими любовними історіями...
Ну, вона таки добра [Чотири рядки замазано]
Тоні й Жюліан на обіді. З ними завжди весело, і сьогодні ввечері я виголошувала довгі промови про політичні права жінок аж до другої години ночі. До того ж я розповіла Жюліанові про свої прикрощі з Бастьєном, від цього легшає, а втім, він нічого й не чув, тож воно не таке вже й серйозне...