❦
Неділя, 28 січня 1883
Dimanche 28 janvier 1883
Що ще? Та ж якихось дванадцять годин тому я вже нарікала... Я дуже засмучена через Бастьєна. І гадаю, що його бовдур-брат почасти винен... Він, певно, усюди розхвалював мене, а люди повторювали, що Бастьєн-Лепаж шаленіє за панною Башкирцевою — котрий же з двох Бастьєнів.
Quoi encore ? Mais il y a juste douze heures que je ne me suis plainte... Je suis bien fâchée à cause de Bastien. Et je pense que son idiot de frère est un peu cause... Il aura dit partout beaucoup de bien de moi, on aura répété que Bastien-Lepage est toqué de Mlle Bashkirtseff lequel des deux Bastien.
А тим часом мені, звісно, приписали справжнього — ось вам. От я й ускочила.
En attendant on m’a attribué le vrai naturellement et voilà. Et me voilà bien.
Та зрештою, це нестерпно! Та з мене досить. Та я більше не хочу!!!!
Mais enfin, c’est insupportable ! Mais j’en ai assez. Mais je ne veux plus !!!!
Тепер я мушу писати тричі на день... І в мене трохи болить голова, а щоб таке зі мною сталося, я мушу бути неабияк роздратована, о Боже мій.
Il faut que j’écrive trois fois par jour à présent... Et j’ai un peu mal à la tête et pour que ça m’arrive il faut que je sois bien embêtée ô mon Dieu.
Байоль приходить на обід і розповідає ось що. Що жінки, розлючені тим, що їх не запросили, і хтось дуже лихий у російській колонії ненавидять нас до смерті. Уже зробили чи збираються замовити проти нас газетні статті... А ще що вчора, в суботу, наш день, до нас мали прийти влаштувати скандал. Хто «вони»? Тож вона мені й написала. Усе це безглуздя.
La Bailleul vient dîner et raconte ceci. Que des femmes furieuses de ne pas avoir été invitées et quelqu’un de très méchant dans la colonie russe, nous en veut à mort. On a fait ou l’on va faire faire des articles de journaux contre nous... Et puis que hier, samedi, notre jour, on devait venir chez nous faire un scandale. Qui on ? Alors elle m’a écrit. C’est inepte tout ça.
— Але ж, люба графине, кажу я їй, мені видається вкрай дивним, що «Жіль Блас» надрукує якусь дрібну підлоту, — це ще нехай, він нападає на небо й на землю, — але те, що ви кажете, геть приголомшливе... Хто «вони»? І з якого приводу?
- Mais chère Comtesse, lui dis-je, ça me paraît bien extraordinaire que « Le Gil Blas » publie quelque petite infamie, passe encore, il attaque le ciel et la terre, mais ce que vous dites est tout à fait étonnant... Qui on ? Et à quel propos ?
— Та пані Маккей, яка така лиха... Ви ж бо знаєте...
- Mais Mme Mackay qui est si méchante... Vous savez bien...
— Та я й гадки про це не маю... Я її не знаю, ми її не знаємо, між нами немає нічого спільного; Бастьєн приходив до нас, але ж і Каролюс, і Сен-Марсо, і Венекер, Кайя, Робер-Флері, ціла купа інших...
- Mais je ne m’en fais pas la moindre idée... Je ne la connais pas, nous ne la connaissons pas, il n’y a rien de commun entre nous; Bastien est venu chez nous, mais Carolus aussi, mais Saint Marceaux, mais Wenecker, Caillas, Robert-Fleury, un tas d’autres...
Тоді, бачачи, що я так це сприймаю:
Alors me voyant prendre ça comme ça:
— Та я кажу вам це, бо казали, ніби він вами захоплюється, хотів із вами одружитися; хіба ж я знаю...
— Enfin je vous dis ça, parce qu’on a dit qu’il vous admirait, voulait vous épouser; est-ce que je sais...
— Одружитися зі мною! Що ж, хай і не мріє.
— M’épouser ! Eh bien il peut se fouiller.
— Вона собі це уявила, і тоді, розумієте...
— Elle s’est imaginée ça et alors vous comprenez...
— Це геть приголомшливо.
— C’est tout à fait étonnant.
Що ви на це? Я кажу, що в мене манія пліткувати і що варто було б її позбутися.
Qu’en dites-vous ? Je dis que j’ai la manie du potin et que je ferais bien de m’en défaire.
Сьогодні ввечері ми їдемо до Каншиних, вони приходили тричі, вони приймають у неділю ввечері, це пристойні росіяни, і я приношу цю жертву — виїжджаю... вулиця Мюрійо, 11; на щастя, там не танцюють, а розмовляють, а потім, поки всі довкола чайного столу, одна дама співає.
Nous allons ce soir chez les Kanchine, elles sont venues trois fois, elles reçoivent le dimanche soir, ce sont des Russes bien et je fais ce sacrifice de sortir... 11 rue Murillo, on ne danse pas heureusement, mais on cause et puis pendant que tout le monde est autour de la table à thé, une dame chante.
Пані Каншина одразу ж знайомить мене з Молінарі й Тексьє, двома славетними старими, і довіряє їх мені, наче жінці вищого ґатунку, яка розважиться в товаристві цих двох умів. Ця жінка вищого ґатунку лише невиразно знає, що Молінарі пише, а щодо Тексьє... я геть нічого про нього не відаю. Тут я можу в цьому зізнатися. Гомін розмов був такий, що я зовсім не страждала, ви ж знаєте, що серед шуму я чую чудово... Зізнаюся, мені довелося докласти певних зусиль, аби не наговорити дурниць, не знаючи нічогісінько, нічогісінько про двох моїх старих, але я викрутилася, чому посприяло марнославне відчуття, що на мене дивиться вся ця вітальня, поки я веду серйозну розмову з поважними чоловіками.
Mme Kanchine me présente aussitôt Molinari et Texier, deux vieillards célèbres et me les confie comme à une femme supérieure, qui va s’amuser en la société de ces deux esprits. Cette femme supérieure sait bien vaguement que Molinari écrit, quant à Texier... j’en ignore absolument. Je peux bien avouer ça ici. Le bruit des conversations était tel que je n’ai pas souffert du tout, vous savez que j’entends parfaitement au milieu du bruit... Il m’a falu quelques efforts je l’avoue pour ne pas dire des bêtises ne connaissant rien, rien, rien de mes deux vieillards, mais je m’en suis tirée, aidée par la vanité de me voir regarder par tout ce salon, en conversation sérieuse avec des hommes distingués.
Пані Ґавіні, Рандуен, Лінзінген теж були там.
Mesdames Gavini, Randouin, Linsingen étaient là.