❦
Пʼятниця, 26 січня 1883
Vendredi 26 janvier 1883
Лиховісні сни...
Des rêves néfastes...
Боже мій, я не хочу нарікати, мені навіть соромно жити так, як я живу, коли стільки людей страждає в тисячу разів більше. Ті, що каліки, що бідні й мусять працювати.
Mon Dieu je ne veux pas me plaindre et j’ai même honte de vivre comme je vis lorsque tant d’êtres souffrent mille fois plus. Ceux qui sont infirmes et pauvres et obligés de travailler.
Так, це правда — з погляду практичного, розважливого, обдуманого вони куди гідніші жалю... Але, можливо, у моєму випадку є щось жорстокіше, що видається страшнішим... Та ні, це неможливо, це не я!!! Ні з ким такого не буває.
Oui, c’est vrai au point de vue pratique, raisonnable, réfléchi, ils sont bien plus à plaindre... Mais il y a peut-être dans mon cas quelque chose de plus cruel et qui paraît plus terrible... Mais c’est impossible, ce n’est pas moi !!! Ça n’arrive à personne.
Бачити істоту молоду, блискучу... Цей лікар так і не наважився вимовити те слово... він казав «недочувати, чоловік, який недочував». «Коли не чуєш» тощо.
Voir un être jeune, brillant... Ce médecin n’a jamais osé dire le mot... il a dit « ne pas bien entendre, un homme qui n’entendait pas bien ». « Lorsque l’on n’entend pas » etc.
О! Так, це, мабуть, позначиться й на малярстві! Але за що! Та що я зробила? Звісно, я несправедлива: я маю великі статки, я розпещена, я мало даю бідним. Тоді як стільки людей помирає з голоду, я вередлива й примхлива за столом... словом, я чиню таку несправедливість: витрачаю на одну сукню стільки, що можна було б пів року годувати родину...
Oh ! oui cela doit influer sur la peinture aussi ! Mais pourquoi ! Mais qu’ai-je fait ? Sans doute je ne suis pas juste, je jouis d’une grande fortune, je suis gâtée, je ne donne pas assez aux pauvres. Tandis que tant de gens meurent de faim, je suis difficile et capricieuse à table... enfin je commets cette injustice de dépenser en une robe de quoi faire manger une famille pendant six mois...
Але ж усі чинять, як я! Від цього воно не менш погане. Так, я знаю, але ж навіть нема нікого, хто бодай дорікав би собі, що живе відповідно до середовища, куди його кинув випадок народження. Я могла б... Та й що б я могла... Родина мене годує, одягає, дає дах, але навряд чи вона дозволила б мені себе обібрати... почалися б... Словом...
Mais tout le monde fait comme moi ! Ça n’en est pas moins mal. Oui, je sais, mais il n’y a même personne qui se fasse seulement reproche de vivre selon le milieu ou l’a jeté le hasard de sa naissance. J’aurais pu... Et encore qu’aurais-je pu... Ma famille me nourrit, m’habille, me loge mais je ne crois pas qu’elle m’aurait permis de la dépouiller... il y aurait des... Enfin...
Ах! Лихо!
Ah ! misère !
навскоси
Сьогодні ввечері ми їдемо до Опери з Ґавіні, Вільнев-Бонапартами, Нерво, Сент-Аманом, Лаїрлем тощо. Авансцена Ротшильдів.
en travers Ce soir nous allons à l’Opéra avec les Gavini, Villeneuve-Bonaparte, Nervo, Saint Amand, Lahirle etc. Avant-scène Rothschild.