❦
Вівторок, 16 січня 1883
Mardi 16 janvier 1883
Малий Бастьєн везе нас до Віль-дʼАвре, у дім Ґамбетти, де працює його брат.
Le petit Bastien nous mène à Ville d’Avray dans la maison de Gambetta où son frère travaille.
У цьому будиночку, схожому на садівникову хатину, пристойна сама лише кухня.
La cuisine seule est convenable dans cette espèce de maison de jardinier.
Їдальня така мала й низька, що дивуєшся, як там умістилася труна і як його прославлені друзі могли обступити її.
La salle à manger est si petite et si basse qu’on se demande comment le cercueil y a tenu et comment ses fameux amis ont pu l’entourer.
Вітальня трохи більша, але вбога й позбавлена будь-яких вигод. Поганими сходами підіймаєшся до спальні, яка сповнює мене подивом і обуренням. Та як же це! Саме в цій жалюгідній клітці, де я буквально торкаюся стелі рукою, шість тижнів тримали хворого з такою статурою, як у Ґамбетти, та ще й узимку із зачиненими вікнами. Огрядного, ядушливого, пораненого чоловіка! Він і помер від цієї кімнати.
Le salon est un plus grand mais pauvre et dénué de tout confort. Un mauvais escalier conduit à la chambre à coucher qui me remplit d’étonnement et d’indignation. Comment ! C’est dans cette misérable cage dont je touche le plafond avec la main littéralement qu’on a laissé pendant six semaines un malade de la constitution de Gambetta, et en hiver avec les fenêtres fermées. Un homme gros, asthmatique, blessé ! Il est mort aussi de cette chambre.
Гидкі шпалери за два су, чорне ліжко, два секретери, латані дзеркала між вікнами й завіси зі старої, жалюгідної червоної вовни. Бідний студент не мав би гіршого житла.
Un méchant papier de deux sous, un lit noir, deux secrétaires, des glaces rapiécées entre les fenêtres et des rideaux de vieille et misérable laine rouge. Un pauvre étudiant ne serait pas autrement logé.
Цього чоловіка, якого так оплакували, ніколи не любили! Оточений євреями1, акціонерами, спекулянтами, визискувачами, він не мав нікого, хто любив би його заради нього самого чи бодай заради його слави. Та не можна було лишати його ані години в цій нездоровій, жалюгідній коробці! Та як же це! Хіба небезпека годинної дороги могла зрівнятися з небезпекою лишатися без повітря в цій жахливій комірчині! Та на матраці, на чоловічих руках, його перенесли б без найменшого поштовху! Віль-дʼАвре, чи радше Жарді, які нам у газетах змальовували як будиночок на штиб Барраса2! Цей чоловік, про якого казали, ніби він такий заклопотаний своїми вигодами й розкошами! Та це ж ганьба! Дім, де проводять три дні на тиждень, — і на такий лад!
Cet homme qu’on a tant pleuré n’a jamais été aimé ! Entouré de Juifs, d’actionnaires, de spéculateurs, d’exploitateurs il n’avait personne qui l’aimât pour lui ou même pour sa gloire. Mais il ne fallait pas le laisser une heure dans cette boîte malsaine et misérable ! Comment ! Mais les dangers d’un trajet d’une heure même pouvait-il se comparer au danger de rester sans air dans cette horrible petite chambre ! Mais sur un matelas, à bras d’hommes, on l’aurait transporté sans la moindre secousse ! Ville d’Avray ou plutôt les Jardies qu’on nous dépeignait dans les journaux comme une petite maison à la Barras ! Cet homme qu’on disait si occupé de ses aises et de son luxe ! Mais c’est une infamie ! Une maison ou on passe trois jours de la semaine et sur un tel pied !
Я ще розумію, що він про це й не дбав, але його друзі та жінки! Якби була бодай одна любляча жінка, вона не лишила б його серед таких вульгарних, таких нікчемних речей.
Je comprends encore que lui ne s’en soit pas autrement préoccupé mais ses amis et ses femmes ! S’il y avait une seule femme aimante, elle ne le laisserait pas entouré d’objets aussi vulgaires, aussi ignobles.
А ці його прославлені друзі! Та вони жили з нього ось і усе.
Et ces fameux amis ! Mais ils vivaient de lui et voilà tout.
Пані Арно тут представляє срібна каструлька, є ще й крісло з монограмою «Л.Ґ.» — несмачне й дешеве. Усе це щось неймовірне! Ах! Якби це була я! Він був би живий. Бастьєн працює в ногах ліжка ось так, ось план.3
Mme Arnaud est représentée par une petite casserole en argent, il y a aussi un fauteuil avec L.G. de mauvais goût et de pacotille. Tout cela est extraordinaire ! Ah ! si c’avait été moi ! il serait vivant. Bastien travaille au pied du lit comme ceci, voici le plan.
Примітка упорядників
[Примітка ред.: тут план, намальований Марі в щоденнику.]
[Note de l’éd. : ici un plan dessiné par Marie dans le journal.]
Нічого не зрушили: пожмакані простирадла на перині, що означує тіло, квіти на простирадлах. На гравюрах не вгадуєш пропорцій кімнати, де ліжко займає величезне місце. Відстань між ліжком і вікном не дає змоги відступити ані на крок, тож на картині ліжко обрізане, ніг його не видно. Ця картина — сама правда.
On n’a touché à rien, les draps froissés sur l’édredon qui figure le corps, les fleurs sur les draps. Dans les gravures on ne se rend pas compte des proportions de la pièce où le lit occupe une place énorme. La distance entre le lit et la fenêtre ne permet pas de se reculer du tout, aussi le lit est-il coupé dans le tableau, on n’en voit pas les pieds. Ce tableau est la vérité même.
Закинута назад голова видна у три чверті, з тим виразом небуття по стражданнях, ще живого спокою — і вже потойбічного. Здається, бачиш його наяву. Це простягнене, розпластане, знищене тіло, з якого щойно відлетіло життя, вражає до глибини.
La tête rejetée en arrière est vue de trois quarts, à cette expression de néant après les souffrances, de sérénité encore vivante, et déjà d’au delà. On croit le voir en réalité. Ce corps étendu étalé, anéanti dont la vie vient de partir est saisissant.
Це таке хвилювання, що підкошує ноги й ламає поперек.
C’est une émotion qui vous prend aux jambes et qui casse les reins.
Бастьєн — людина дуже щаслива. У його присутності мені трохи ніяково після тієї дурниці з газетою. Хоч він і має зовнішність двадцятипʼятирічного юнака, у нього та доброзичлива, невдавана незворушність, яку бачиш у великих людей, у Віктора Гюго, наприклад.
Bastien est un homme bien heureux. Je suis un peu gênée en sa présence après cette sottise au journal. Quoiqu’avec un physique de jeune homme de vingt-cinq ans, il a cette sérénité bienveillante et sans pose qu’on voit aux grands hommes, Victor Hugo, par exemple.
Зрештою, я таки визнаю його гарним, хай там як: у ньому є той безмежний шарм людей, що становлять справжню вартість, силу, і знають про це без самовдоволення й без глупоти. Я дивлюся, як він працює, поки він розмовляє з Діною, а решта — в сусідній кімнаті.
Je finirai pas le trouver beau dans tous les cas, il possède ce charme infini des gens qui sont une valeur, une force et qui le savent sans fatuité et sans sottise. Je le regarde travailler, pendant qu’il cause avec Dina et que les autres sont dans la chambre à côté.
На стіні видно слід від кулі, яка вбила Ґамбетту, він нам її показує, і тоді спокій цієї кімнати, зівʼялі квіти, сонце за вікном — словом, це доводить мене до сліз... Та він обернений спиною, увесь у своєму малярстві, тож, аби не змарнувати плодів цієї чутливості, я рвучко подаю йому руку й швидко виходжу із залитим слізьми обличчям.
Sur le mur on voit le trou de la balle qui a tué Gambetta, il nous la montre, et alors le calme de cette chambre, les fleurs fanées, le soleil par la fenêtre, enfin cela me fait pleurer... Seulement il a le dos tourné, tout à sa peinture, aussi pour ne pas perdre le bénéfice de cette sensibilité je lui tends brusquement la main et sors vite, avec la figure couverte de larmes.
Сподіваюся, він це помітив. Це безглуздо... Так, безглуздо зізнаватися, що завжди думаєш про враження.
J’espère qu’il l’aura remarqué. C’est bête... Oui bête d’avouer qu’on pense toujours à l’effet.
А потім ми їдемо до маркізи де Вільнев, де знайомимося з її матірʼю, принцесою Пʼєр, — кажуть, колишньою пралею, але дуже славною жінкою з прекрасними руками.
Et après nous allons chez la marquise de Villeneuve où nous faisons connaissance avec sa mère la princesse Pierre, une ancienne blanchisseuse à ce qu’on dit, mais très brave femme et des mains magnifiques.
Ця пригода з газетою і з Бастьєном мене гризе... Який дратівливий клопіт!!
Cet incident de journal et de Bastien me chiffonne... C’est une préoccupation agaçante !!
Сльози за Ґамбеттою освіжають, а оце — жалюгідне, докучливе, тривожне, від цього соромно.
Des larmes pour Gambetta raffraichissent, mais ça c’est misérable, c’est embêtant, cela tracasse, on se sent honteux.
Виходить, ніби ми видаємо брата за Справжнього, це смішно, це гидко... А головне, головне те, що це відверне його від нас; цей брат дуже добрий, дуже чудовий тощо, але я воліла б бачити справжнього, великого, єдиного.
Nous avons l’air de faire passer le frère pour le vrai, c’est ridicule, c’est odieux... Et surtout, surtout cela le détournera de nous; ce frère est très bon, très excellent etc. mais j’aimerais mieux voir le vrai, le grand, le seul.
Це Ґамбетта малярства, він вирізняється з-поміж інших талантів, як уже спочилий майстер, це геній.
C’est le Gambetta de la peinture, il se distingue des autres talents comme un maître déjà mort, c’est du génie.
Примітки
Леон Ґамбетта помер 31 грудня 1882 року. Те, що євреї стоять тут в одному ряду з акціонерами й спекулянтами, відлунює полеміку після краху католицького банку «Юніон женераль» у січні 1882 року: його голова Ежен Бонту звинуватив у ньому єврейських банкірів, і преса широко повторювала це звинувачення (Jeannine Verdès-Leroux, Scandale financier et antisémitisme catholique: le krach de lʼUnion générale, 1969). ↩
Поль Баррас (1755–1829), член Директорії, сумнозвісний розкошами й розпустою. ↩
Марі замальовує в оригіналі щоденника план кімнати. ↩