❦
Понеділок, 15 січня 1883
Lundi 15 janvier 1883
Пані Ґавіні приходить на сніданок, і оскільки вона завжди ріже правду в очі, надто за теперішнього нашого становища, мені трохи приємно чути від неї, що вечір був чудовий, що тільки про нього й говорять, що вечеря була розкішна, котильйон чарівний тощо. Аксесуари замовляли спеціально, з нашими вензелями тощо.
Mme Gavini vient à déjeuner et comme elle dit toujours les vérités crues, surtout au point ou nous en sommes, j’ai quelque plaisir à l’entendre dire que la soirée a été superbe, que l’on ne parle que de cela, que le souper a été superbe, le cotillon ravissant etc. On avait commandé des accessoires exprès, à nos chiffres etc.
Додайте до цього історію з листами-відкликаннями, і це подія дня; листи не зашкодили, якщо вже дорожити розголосом.
Joignez à cela l’histoire des lettres de contre-ordre, et c’est l’évènement du jour, les lettres n’ont pas nui si l’on tient au tapage.
Словом, моїх справ із Бастьєном та іншими газетами це не полагоджує.
Enfin, cela n’arrange pas mes affaires avec Bastien et les autres journaux
Як подумаю, що я ще й надіслала нотатки до «Дипломатичної газети», і вони зʼявляться завтра... Хотіла б провалитися крізь землю... Стаття у «Фіґаро» дуже, дуже любʼязна, і це було б чудово, якби не всі ці перелічені імена... Через них віє саморекламою, вискочнем, дехто через це й не приходить... Словом... Коли не інші, то я сама собі завдаю прикрощів...
Quand je pense que j’ai encore envoyé des notes à « La Gazette diplomatique » et qui vont paraître demain... Je me voudrais au diable... L’article du « Figaro » est très, très aimable et ce serait charmant s’il n’y avait tous ces noms cités... Cela donne l’air réclame, rastaquouère, il y a des gens que cela empêche de venir... Enfin... Quand ce n’est pas les autres, c’est moi qui me fais des misères...
Виявляється, що ось уже півтора чи два роки про мене кажуть несосвітенні речі... За що???
Il paraît que depuis dix-huit mois ou deux ans, on dit de moi des choses folles... Pourquoi ???
Від цього ціпенієш, шаленієш і впадаєш у розпач.
Cela remplit de stupeur, de rage et de désespoir.
Сьогодні ввечері я зібралася зійти вниз у пеньюарі, а Розалі, силуючи мене вдягтися:
Ce soir j’allais descendre en peignoir et Rosalie tout en me forçant à m’habiller:
— Не годиться зʼявлятися на обід у такому вигляді...
— Il ne faut pas se montrer à dîner comme ça...
— Та тут же лише Мічка!
— Mais il n’y a que Michka !
— Однаково, хоч хто б то був, це справляє погане враження, надто коли кажуть таке, що хоч із пʼятого поверху кидайся, та ще й додають... Ну ж бо, ну ж бо, вдягаймося.
— C’est égal, n’importe qui, ça fait un vilain effet surtout qu’on dit des choses à se jeter d’un cinquième, et en ajoute... Allons, allons habillons-nous.
А зранку з приводу Соутцо вона ще сказала, що однаково, до цього Соутцо ніколи не було стількох пліток, скільки тепер, і поганої слави, і всього...
Et ce matin à propos de Soutzo, elle a encore dit que c’est égal, avant ce Soutzo il n’y a jamais eu tous les potins qu’il y a à présent, et la mauvaise réputation et tout...
Це таки щось колосальне, погодьтеся!! Що я зробила за ці два роки? Ну ж бо, не може ж бути, щоб отак вигадували! Чи я божевільна, чи це якась навмисна підлота? Боже мій, що ж мені робити? Захисти мене, Ти, що добрий, що справедливий, що великий.
C’est tout de même colossal avouez-le !! Qu’est-ce que j’ai fait depuis deux ans ? Voyons, c’est impossible qu’on invente comme ça ! Est-ce que je suis folle, ou est-ce quelque infamie voulue ? Mais mon Dieu que dois-je faire ? Défendez-moi, vous qui êtes bon, qui êtes juste, qui être grand.