❦
Неділя, 14 січня 1883
Dimanche 14 janvier 1883
Зʼявилася сила статей про наше свято, а в одній надто приписують Бастьєн-Лепажу мистецьке влаштування вечора. Виходить, ніби я видала Еміля за Справжнього й вихвалялася... Це до того нестерпно, що я негайно пишу архітекторові й звинувачую його, що це він подав до газет хибні відомості. У статті йшлося, що пан Башкирцев — колишній губернатор Полтавської губернії; за це я й чіпляюся, ось:
Il a paru une qantité d’articles sur notre fête et un surtout ou on attribue à Bastien-Lepage l’organisation artistique de la soirée. J’ai l’air d’avoir fait passer Emile pour le Vrai et de m’être vantée... C’est tellement insupportable que j’écris aussitôt à l’architecte et je l’accuse d’avoir donné de faux renseignements aux journaux. L’article disait que M. Bashkirtseff est un ancien gouverneur de la province de Poltava; Je m’accroche à cela et voici:
Переписаний лист · Lettre de Marie à Emile Bastien-Lepage, janvier 1883Скажіть-но, це ви подали відомості до «Вольтера». Мого батька не зміщували з посади, Бастьєн-Лепаж нічого не оздоблював тощо. Зрештою, хто, як не ви, знав би, що ви разом із моєю кузиною почепили три драпірування? Якщо це не ви — я вам прощаю.
Dites donc c’est vous qui avez donné des renseignements au « Voltaire ». Mon père n’est pas dégommé, Bastien-Lepage n’a rien décoré etc. Enfin qui sans vous saurait que vous avez accroché trois draperies avec ma cousine ? Si ce n’est pas vous je vous pardonne.
Ось його відповідь жахливою французькою, бідолашний архітектор.
Voici sa réponse en déplorable français, pauvre architecte.
А ось моя.
Et voici la mienne.
Переписаний лист · Lettre de Marie à Emile Bastien-Lepage, janvier 1883Я в захваті, що спричинила це зʼясування; виправити свої непоправні дурощі можна лише відвертістю. Саме це ми й робимо... Уже не вперше на нас нападають з більшою чи меншою люттю, бо тепер я бачу: злоба цілить саме в нас. Якщо ви непричетні до сьогоднішньої безглуздої вранішньої статті, — а я, поміркувавши, в це вірю, — то і я нізащо в світі не хочу, аби лишилася бодай тінь підозри, ніби ми вихвалялися влаштуванням чи примарними оздобами. Ви добре розумієте, яка нестерпна, яка смішна була б така роль і як мені було б огидно мати вигляд, ніби я по-дурному козиряю гучними іменами. Намір посварити нас одне з одним очевидний. А найсумніше те, що це вдалося.Je suis enchantée d’avoir provoqué cette explication, il n’est possible de réparer ses irréparables niaiseries qu’à coup de franchise. C’est ce que nous faisons... Ça n’est pas la première fois que nous sommes attaqués avec plus ou moins de gravité, car je le vois à présent, la méchanceté est pour nous. Si vous n’êtes pour rien dans l’inepte article de ce matin, et je le crois réflexion faite, je ne veux pas non plus, mais là, pour rien au monde qu’il y ait l’ombre d’un soupçon que nous nous soyons vantés d’organisation ou de décorations chimériques. Vous sentez bien ce que ce rôle aurait d’insupportable, de ridicule et combien il me répugnerait d’avoir l’air de lancer sottement en avant des noms connus. L’intention de nous mettre dans une fausse position vis-à-vis les uns des autres est évidente. Et ce qu’il y a de plus triste, c’est qu’on a réussi.Хоч би скільки переконував себе, що все зʼясовано, — однаково лишається хмаринка, і це доводить до сказу, коли подумаєш, яку втіху це дає тим, хто цього прагнув.On a beau se dire que c’est expliqué, c’est égal, il reste un nuage et c’est enrageant quand on pense au plaisir que cela fait à ceux qui l’ont voulu.Що ж до вас, то, аби вас гарно приймали — а так, гадаю, буде й деінде, — вам зовсім ні до чого, щоб вас сприймали за вашого брата.Quant à vous pour être bien reçu, et aussi je le pense ailleurs, vous n’avez nullement besoin qu’on vous prenne pour votre frère.Не можу й передати, як мене вражають ці ниці підступи. на полях Зрештою, божевільний він чи лихий, ці історії мене вбивають. І, кажучи йому вчора більше не приходити, я запитала, чому він лихословить про мене, що «якщо я не схотіла вийти за вас, це ще не достатня підстава, не можна обливати підлотами дівчину,яка несхотіла вас, — кажу йому».Je ne peux pas vous dire combien ces misérables perfidies m’affectent. dans la marge Enfn fou ou méchant ces histoires m’assomment. Et tout en lui disant hier de ne plus revenir je lui ai demandé pourqoi il dit du mal de moi, que « si je n’ai pas voulu vous épouser, ce n’est pas une raison suffisante, on ne peut pas couvrir d’infamies une jeune fillequi n’a pasvoulu de vous dire. ».Не говорімо більше про це ніколи, але знайте обидва, що я та мої рідні завжди будемо раді числити вас серед наших найкращих друзів.N’en parlons plus jamais mais sachez tous les deux que moi et les miens serons toujours heureux de vous compter au nombre de nos meilleurs amis.Отже, у середу об одинадцятій, домовилися.Donc à mercredi onze heures, c’est convenu.З приязню.Amitiés.Марі БашкирцеваMarie Bashkirtseff
Словом, усе це мене страшенно бентежить. Через це він не зміг прийти в пʼятницю, і це обриває нашу дружбу зі справжнім Бастьєном, що тільки народжувалася. Дружбу... Я не підозрюю лихого наміру — у статтях, навпаки, хотіли зробити приємне... Але через це все склалося геть нестерпно! Це ніяково, це безглуздо, це прикро. Ох! А ще не кажучи про нотатки, які я мала дурість надіслати Етенсель, що попросила їх у мене, «аби розрадитися від своєї відсутності». Невже ви гадаєте, що Фітц-Джеймсам і Шареттам приємно, коли їх отак виставляють напоказ... Отак...
Enfin tout cela m’agite excessivement. Cela l’a empêché de venir vendredi et ça coupe notre amitié naissante avec le vrai Bastien. Amitié... Je ne soupçonne pas de méchanceté, les articles, au contraire on a voulu être agréable... Mais cela créé un état de chose absolument détestable ! C’est gênant, c’est absurde, c’est ennuyeux. Oh ! ou sans compter les notes que j’ai eu la bêtise d’envoyer à Etincelle qui me les a demandées « pour la consoler de son absence ». Est-ce que vous croyez que ça amuse les Fitz-James et les Charette d’être mis en réclame... Comme ça...
Мені не з троянд ложе... І я дуже хотіла б усе це виправити, але Сент-Аман слушно каже, що вже надто пізно, що це неможливо, що тепер усе вже пущено в хід... Вільвʼєль приходить мене провідати, і я скаржуся на журналістів. А о шостій ми з мамою їдемо до герцогині, яка приймає нас, лежачи в ліжку, і я скаргами готую її до завтрашньої статті у «Фіґаро». Вона каже нам, що дам, яких мала до нас привезти, — пань де Вофреллан, де Вільнев-Барджемон тощо, — попередили, що вона нічого не казатиме й що ніякого вечора не було. Я неабияк роздратована.
Je ne suis pas sur des roses... Et je voudrais bien rattraper tout ça mais Saint Amand dit avec raison qu’il est trop tard, que c’est impossible, que maintenant c’est lancé... Villevielle vient me voir et je me plains des journalistes. Et à six heures nous allons avec maman chez la duchesse qui nous reçoit dans son lit et je la prépare par plaintes à l’article du « Figaro » de demain. Elle nous dit que les dames qu’elle devait nous amener; Mmes de Vaufreland, de Villeneuve-Bargemont, etc. ont été prévenues qu’elle dirait pas et qu’il n’y avait pas de soirée. Je suis considérablement ennuyée.
на полях
Алексіс і Дюсотуа прибігають увечері розповісти, що це вони прислали до нас Соутцо, аби той виправдався, але вони переконані, що це він, проте що він не відповідальний, бо він божевільний, і що його сестри доручили йому, Алексісові, вислати цього паскудного типа з Парижа, і що він дуже компрометує, хоч і дурний, а то й божевільний. І що він мене ганебно скомпрометував і що перед ним конче треба зачинити наші двері. Що ж до цього — то вже зроблено.
dans la marge Alexis et Dusautoy accourent le soir raconter que ce sont eux qui nous ont envoyé Soutzo pour qu’il se disculpe mais qu’ils sont convaincus que c’est lui mais qu’il n’est pas responsable parce qu’il est fou et que ses sœurs l’ont chargé lui Alexis de renvoyer ce sâle personnage de Paris et qu’il est très compromettant quoiqu’imbécile et même fou. Et qu’il m’a abominablement compromise et qu’il faut absolument lui fermer notre porte. Quant à ça c’est fait.