Неділя, 7 січня 1883

Тепер читати газети цікаво: «Вольтер» доводить до сліз, «Фігаро» осушує сльози репортажем, може, й безстороннім, але таким, що відбирає ілюзії та запал, а це завжди прикро.
Я обожнюю промову Бріссона, так, ми обезголовлені, як сказав Гехт, так, Ґамбетта був поезією і головою нашого покоління.
Я кажу «ми». Та, не маючи щастя бути француженкою, я за братерство народів і всесвітню Республіку.
Люди з «Жюстіс», щоб заспокоїти республіканців, запевняють, що люди — ніщо, а ідея — все. То дайте нам конституційну монархію, якщо люди — ніщо. Ні? То як же ви поясните, що люди — ніщо?
Мені ж здається, що люди — це все і що республіканський принцип містить цю ідею цілком безумовно. Так, урядування людей, обраних за свої заслуги, хоч би звідки вони походили. А те, що в цій системі могло б бути аж надто... поетичним, стримують республіканські інституції. Люди — ніщо, дурна помилка, квіт заздрості. Люди такі, як Ґамбетта, завжди добʼються, щоб їх обрали, але щоб вони були корисні, потрібна Республіка.
Чому ж ця відсутність болю, яку відзначають на похороні Ґамбетти, як відзначали її на похороні Мірабо? Бо це те справжнє й незбагненне враження, яке я пережила сама...
«Жюстіс» говорить про язичницький характер церемонії, про грацію й поезію цього афінського існування, передані його похоронові... Можливо... Можливо, велич людини, почесті, віддані величі генія, не лишають місця для скорботного розчулення, для розпачу серця, який може викликати смерть скромніша...
Скобелєв, Ґамбетта, Шанзі, Адрієн, франко-російський союз і розгром Пруссії...
Зі Скобелєвим, Ґамбеттою і Шанзі Франція повертала собі Ельзас-Лотарингію, а нашим балтійським провінціям уже ніщо не загрожувало, тоді як тепер.
Жюліан обідає, а Тоні приходить увечері. Про що ж, по-вашому, говорити, як не про Небіжчика?
Яка порожнеча. Який подив.
За його життя ніхто не усвідомлював, що то була за людина. Прочитайте промову Бріссона. Я ж, силою цього всемогутнього хвилювання, стаю француженкою й патріоткою аж до смерті.
У цих великих, так би мовити, абстрактних хвилюваннях ти зворушена до самих джерел життя і сягаєш висот почуттів, якими пишався б Ґамбетта... Його імʼя схоже на нього самого.
Погляньте на портрет і побачите: Ґамбетта, хіба ні? Адже імена схожі на людей, погляньте на Флоке, його відкинуте назад волосся, стиснені губи, а потім на Греві — цей схожий і морально, і фізично. А Клемансо? У ньому є і округлість, і скромність, і дрібнота, і сухість, і точність. Що ж до Рошфора, то так і бачиш, як він піниться, ображає й трясе своїм чубом.
Жюліан і Дюсотуа слухають мої гарні фрази. Дюсотуа вірить, що воно сталося, і шкодує, що я жінка, і Жюліан теж, але з легкою усмішкою, щоб не здаватися таким, що ковтає все, як той музикант.
Я сиджу; сказати, що я повалена на землю, було б, мабуть, забагато. Думка про те, що все скінчено, що цей великий митець, цей піднесений трибун навіки занімів, сповнює мене сумом і обуренням, яких я не можу висловити. Це замах смерті, як сказав один журналіст.

Примітки

«Вольтер» (фр. «Le Voltaire») — республіканська паризька щоденна газета. ↩
Мірабо — Оноре Ґабріель Рікеті, граф де Мірабо (1749–1791), великий оратор ранньої Французької революції, якому 1791 року влаштували державний похорон. ↩
Скобелєв — генерал Михайло Скобелєв (1843–1882), російський герой російсько-турецької війни й прихильник франко-російського союзу; помер у липні 1882 року. ↩
Шанзі — генерал Альфред Шанзі (1823–1883), французький командувач у франко-прусській війні та посол у Росії (1879–1881); помер 4 січня 1883 року. ↩
Флоке — Шарль Флоке (1828–1896), радикальний республіканський політик. ↩
Греві — Жюль Греві (1807–1891), президент Французької республіки. ↩
Рошфор — Анрі Рошфор (1831–1913), найвідоміший полемічний журналіст Третьої республіки. ↩
cʼest arrivé — курсив у друкованому тексті (Mon Journal, т. 15, с. 150), французькою. Ідіома «croire que cʼest arrivé» означає прийняти сказане за чисту монету, дати себе обкрутити: Дюсотуа захоплюється гарними фразами Марі й вірить їм, тоді як Жюліан усміхається, щоб не здаватися таким, що все ковтає («pour ne pas paraître me gober»). (Джерела: Littré / TLFi, «arriver».) ↩