Неділя, 17 вересня 1882

Я позувала в цього орлеаніста Тоні, усього в чорному, сумного, що нарікав на безсоння. З усіма його родинними жалобними крепами... А щодо портрета... Він не настільки дурний, щоб не бачити, що це «чарівне за компонуванням», як належить, елегантне і, отже!... Бо зі мною можна було зробити краще; ми перекинулися про це з Жюліаном лише одним словом... Він сказав, що портрет дуже гарний і чарівно скомпонований, а я відповіла:
— Так, це чарівно скомпоновано!
І ми зрозуміли одне одного. Це, певно, гризе Тоні, але він не може зізнатися після п'ятнадцяти сеансів. Зрештою, він зробить інше тло: червона драперія зникне, поступаючись місцем моєму бюрові з усім, що його оточує, я буду у себе вдома, це вже бодай щось, але... Я однаково лишуся у вечірньому вбранні й з віялом у руці. Зрештою, видно руки, шию й кисті, які чудово схожі й виконані вище за те, що він робить зазвичай.
Ми обідали разом, ще Чумаков і Соутцо.
Після світських пліток за столом ми піднялися до мене й посперечалися про мистецтво, бо треба вам сказати, що я маю зухвалість представляти [замазано: сучасний твір], а мій вельмишановний учитель має марнославство називати себе зі старої школи... Зрештою, я лещу йому, звучи його «сучасним», бо він у це вірить... Чи ж сучасне полягає в тому, щоб зробити сюжет із сьогодення замість Марії Стюарт? Це думка простаків і невігласів, але я вже з цього приводу пояснювалася. Річ у тім, що він уперто твердить, ніби я не зможу зробити картину просто з натури. Це безглуздя. Землю, небо, скелю, обрій... він каже, що я не знайду їх, щоб точно скопіювати... Можливо, не цілком, але я побачу те, що буде, і якщо доконче потрібно буде щось упорядкувати... Я впорядкую розташування предметів, але самі предмети скопіюю, щоб це була справжня земля, справжнє небо... Тоді мені, може, не доведеться робити каміння, що має форму грубих книжок і що бузкове, як в останній картині мого академічного професора... який робить не те, що є, а впорядковує й вираховує за шкільними правилами... Ах! Це сумно. Уся складність у тім, щоб знайти місце, де поставити полотно, аби можна було його там лишити для роботи, чи не так...
Зрештою, побачимо.