Середа, 23 серпня 1882

Замість того, щоб як слід попрацювати над якимось етюдом, я гуляю; так, панна влаштовує собі прогулянки митця й спостерігає! Я двічі ходила до дитячого притулку, уранці й пополудні. Директорка вже моя приятелька, [На полях: завдяки коробці олов'яних солдатиків, піднесеній її синові], а діти за другого мого відвідування, завдяки милостині з цукерок, обступили мене, тулячись до моєї сукні, наче зграйка чарівних звіряток. Усі ці довірливі, невинні, ще невиразні очі; і все це дріботіло за мною на ще непевних ніжках. Тоді їх посадили, і, ніби граючись, ніби між іншим, найрозумніші заходилися декламувати, час від часу скидаючи на мене оком, щоб побачити враження.
Щойно повернувшись, роблю ескіз: Sinite parvulas venire ad me. Ісус і діти. Ах! якби ж був талант.

Примітки

Лат. «Пустіть діток приходити до Мене» (Мк. 10:14). У Марі по-латині.