Неділя, 6 серпня 1882

Телеграма сповіщає, що чарівних князів немає в селі, а отже, мама й Діна їдуть самі. Тоні приходить на обід, а потім ми йдемо дивитися «Горбаня» в театрі Порт-Сен-Мартен, щоб я не вдавалася в нудьгу від'їзду. Це наче кава, якою запивають ліки.
Виявляється, Амелі спершу обожнювала Тоні, і її раптова зміна викликала в цього дурника якусь досаду. Бо Ірма має рацію — він дурний. Ні, ви знаєте, що він пішов скаржитися Жюліанові на те, що Амелі перестала з ним вітатися? «Удруге я цього не стерплю», — сказав він Жюліанові.
О! певно, посміявся з цього Жюліан, який зовсім не дурний — ані стара діва, ані тихоня, ані маніяк.
Нарешті ми слухаємо нашу драму, доволі кумедну. Якби я була чоловіком, із мене вийшов би справжній гультяй, бо чоловіки не зобов'язані опиратися... дурницям, що спадають на думку...
Та хіба ж хто знає?... Це ні окрема людина, ні почуття, а такий настрій, що складається з безлічі дрібних причин — душевних і тілесних... А до того ж він такий минущий. Зрештою, про це ніколи не говорять, ніхто в цьому не зізнається, бо триває воно так недовго, що в мить, коли пишеш, давно вже минуло. Та чи й справді бувають оці мармурові натури, яких ніколи, ніколи не пройняло якесь... вульгарне поривання? Я не вірю, бо зараз скажу вам жахливі речі: бувають хвилини, коли будь-який... Будь-який... бодай стерпний чорний фрак, що опинився позаду тебе у виставі чи навпроти тебе у вітальні, може навіяти тобі думки, так би мовити, непристойні.
А ще, бачте, треба ставити себе понад усе й приписувати, вигадувати... Ні на мить не припускати, що твої... вигадані легковажності можуть мати бодай найменший зв'язок із чужими... Та й справді вони інакші... Адже... Це бридко, лише коли стається насправді... А коли тобі лише спливає в голові — і «спливає» тут саме те слово. Та й, зрештою, що з того? Що чоловік тебе поцілує? І так, і ні, я й сама не знаю, а ще, якщо в ту мить, коли я гордовито приписую собі розпусні нахили, бодай стерпна істота наважилася б мене поцілувати, то я, мабуть, видряпала б їй очі, бо щоб це стало дійсністю, потрібне справжнє кохання!