Вівторок, 20 червня 1882

Що ж... Нічого нового, кілька взаємних візитів... Живопис... І Іспанія...
Ах! Іспанія — це через томик Т. Ґотьє... Чи можливо це! Як же я була в Толедо, Бургосі, Кордові, Севільї, Гранаді! Гранаді! Як! Я об'їздила ці краї, самі назви яких — благородство вимовити. Що ж, це гарячка. Повернутися туди!!!
Знову побачити ці дива!
Повернутися туди самій або з подібними до себе! Чи ж мало я настраждалася, побувавши там із родиною... О поезіє! О живописе, о Іспаніє. Ах, яке коротке життя. Ах! Яке нещастя — жити так мало! Бо жити в Парижі — це лише відправна точка всього... А от вирушати в ці величні мандри, мандри витончених людей, митців! Півроку в Іспанії, в Італії. Італія — свята земля, божественний Рим; незрівнянний, я від нього втрачаю голову... Ах! Як жінок можна жаліти. Чоловіки хоч вільні. Цілковита незалежність у буденному житті, свобода приходити й іти, виходити, обідати в трактирі чи вдома, ходити пішки в Булонський ліс чи до кав'ярні. Ця свобода — половина таланту і три чверті буденного... щастя. Але... скажете ви, вища жінко, якою ви є, дозвольте собі цю свободу. Це неможливо... Бо жінка, яка отак вивільняється, — жінка молода й гарна, звісно, — мало не заноситься до чорного списку; вона стає дивною, помітною, осуджуваною, навіженою... а отже, ще менш вільною, ніж коли не порушує ідіотських звичаїв...
Отже, лишається тільки нарікати на свою стать... і повертатися до мрій про Італію та Іспанію, Гранаду... Велетенські дерева, чисте небо, струмки, олеандри, сонце, тінь, спокій, тиша, гармонія, поезія, натхнення...
Сьогодні закрили Салон... і я зустріла там лише Еміля Бастьєна-Лепажа, брата Бастьєна.
Найкраще те, що з моїх іспанських захватів сміються, як Жюліан, і заперечують ось що: мовляв, усі, хто туди їздить, кажуть те саме, отже, це банально. Ото дурниця!
Але! Увага, я показала свій ескіз Жюліанові, і він доволі ним задоволений, бо ви ж розумієте — він ніколи не полюбить це цілком.
Він був у захваті від «Примірочної у Дусе», яку я хотіла зробити, але Святі жони!.. Я готую ескізи й віднесу їх Тоні... Бо Жюліан наполягає, щоб я зробила це в Парижі, у майстерні, з начерками, зробленими надворі, — а я хочу зробити це щиро, надворі, зі справжнім ефектом... І я... Зрештою, побачу.

Примітки

Теофіль Ґотьє (1811—1872), «Подорож Іспанією» (фр. «Voyage en Espagne», 1843) — уславлена романтична подорожня оповідь.