❦
Ce soir représentation de charité avec Sarah Bernhardt dans « La dame aux camélias », avec son mari Dalmas dans le rôle d’Armand. Et les meilleurs artistes pour les plus petits rôles. Nous y allons en famille et je m’ennuie beaucoup. Le Juif Hecht est à côté de nous. Sarah n’est pas si admirable qu’on dit.
Вона мене не задовольняє, а от її чоловік грає зовсім непогано.
Elle ne me satisfait pas, quant au mari il ne joue pas mal du tout.
А сьогодні вранці ми були в Каролюса.
Mais ce matin nous avons été chez Carolus.
Яка дивовижна й чарівна істота. З нього трохи сміються, бо він робить усе на світі... То й що з того? Він чудово стріляє, їздить верхи, танцює, грає на фортепіано, органі та гітарі, співає. Кажуть, що танцює він погано, та все інше робить із безмежною грацією. Звався він Шарль Дюран, а зветься Каролюс-Дюран і вважає себе іспанцем і Веласкесом. Дуже звабна зовнішність, розмова, що огортає, а ще в усій його постаті щось таке добродушне, таке велике задоволення собою, стільки відвертості й щастя в захопленні власною персоною, що на нього не сердишся, навпаки. І якщо подеколи й усміхаєшся, то однаково підкорений, надто коли подумаєш про всіх тих, хто пишається собою, не маючи й чверті того, що має він. Кажуть, його ще дуже шукають на Кітері3, попри його добряче відлічені сорок пʼять років, — вірю. Він ставиться до себе цілком серйозно, — а втім, поставмо себе на його місце: у кого б не запаморочилася голова. Сьогодні вранці майстерня не порожніла; світло, що падає згори, надає цій дуже сучасній майстерні чогось зосередженого; відвідувачі мають урочистий і захоплений вигляд, а Каролюс грає роль метра з удаваним виглядом фавна з «Дон Жуана» чи «Ріґолетто», переходить від гурту до гурту, вуса закручені, нога напружена, борода диявольська; чуприна натхненна, і час від часу він іде щось записати за своїм бюрком, з нестямним поглядом, приклавши руку до чола, наче стримуючи в ньому геній. Він перебільшує, це очевидно, але мене завжди чарує, коли хтось вирізьблює собі цікаву особистість, що нагадує про зниклі романтичні часи. Ця суміш музики, пишноти та дотепності дуже втішна. І якщо за нинішніх часів це трохи смішить — тим гірше для тих, хто сміється. Каролюс має рацію, тим паче що його талант виправдовує його позу й претензії.
Quel être étonnant et charmant. On en rit un peu parce qu’il fait de tout... Qu’est-ce que ça fait ? Il tire très bien, il monte à cheval, il danse, il joue du piano, de l’orgue et de la guitare, il chante. On dit qu’il danse mal mais pour le reste il le fait avec une grâce infinie. Il s’appelait Charles Durand et il s’appelle Carolus-Duran et se croit Espagnol et Vélasquez. Un physique très séduisant, une conversation enveloppante, et puis dans toute sa personne quelque chose de si bon garçon, un grand contentement de soi-même, tant de franchise et de bonheur dans l’admiration de sa propre personne qu’on ne lui en veut pas au contraire. Et que si par moments on sourit, on est tout de même conquis surtout lorsqu’on pense à tous ceux qui se gobent sans avoir le quart de ce qu’il a. On dit qu’il est encore très demandé à Cythère malgré ses quarante-cinq ans bien sonnés, je le crois. Il se prend absolument au sérieux, du reste mettons nous à sa place, qui n’aurait pas la tête un peu tournée. Ce matin l’atelier ne s’est pas désempli, le jour venant d’en haut donne quelque chose de recueilli à l’atelier très moderne; les visiteurs ont l’air solennel et admiratif, et Carolus joue au maître avec un faux-air de faune dans « Don Juan » ou « Rigoletto », va de groupe en groupe, les moustaches en croc, le jarret tendu, la barbe diabolique; les cheveux inspirés, et de temps en temps va écrire quelque chose à son bureau, le regard hagard et portant la main au front comme pour y comprimer le génie. Il est exagéré c’est évident mais je suis toujours charmée lorsqu’on se taille une personnalité intéressante qui vous fait penser à des temps romanesques disparus. Ce mélange de musique de fastes et d’esprit est très amusant. Et si par le temps qui court cela prête un peu à rire tant pis pour ceux qui rient. Carolus a raison d’autant plus que son talent justifie sa pose et ses prétentions.
Зрештою, він з тієї ж породи, що й Кассаньяки! А ще, кажуть, він любʼязний з усіма жінками, говорить банальності, які подобаються.
Il est de la famille des Cassagnac enfin ! Et puis c’est un être aimable avec toutes les femmes à ce qu’on dit, il dit des banalités qui plaisent.
— Що вам сподобалося днями на Салоні?
— Qu’est-ce que vous avez trouvé de beau l’autre jour au Salon ?
— Ви ж там були, на що ще можна було там дивитися!..
— Vous y étiez, que pouvait-on y regarder d’autre !...
або ж, коли я нарікала на живопис:
ou bien comme je me plaignais de la peinture :
— Ах! Мистецтво жорстоке: ви хотіли б, аби воно лежало біля ваших ніг, як чоловіки, розпростерті в пилюці... Та ні, воно вам опирається... і ви його обожнюєте.
— Ah ! l’art est terrible, vous voudriez qu’il fut à vos pieds comme les hommes prosternés dans la poussière... Eh bien non il vous résiste... et vous l’adorez.
Позер, кривляка тощо... скільки завгодно. Не приховуватиму, що мені огидні безбарвні люди, і тим гірше для тих, хто бачить лише комічний бік цих виняткових натур — кривляк, позерів і чарівних; ви протиставите мені таланти вищі, що лишаються скромними й спокійними.
Poseur, cabotin etc... tant que vous voudrez. Je ne vous cacherai pas que j’ai horreur des gens ternes, et tant pis pour ceux qui ne voient que le côté comique de ces natures exceptionnelles, cabotines, poseuses et charmantes; vous m’opposerez des talents supérieurs qui restent modestes et tranquilles.
Ах! Тим гірше! І для них, і для нас. Коли небо обдаровує вас усіма своїми дарами, ви істота неповна, якщо сидите у своєму кутку, замість того щоб скористатися своєю справжньою цінністю, аби трохи покривлятися, як кажуть вульгарні бовдури.
Ah ! tant pis ! Pour eux et pour nous. Lorsque le ciel vous gratifie de tous ses dons vous êtes un être incomplet si vous restez dans votre coin au lieu de profiter de votre valeur réelle pour faire un peu de cabotinage comme disent les imbéciles vulgaires.
Примітки
«Дама з камеліями» (фр. «La Dame aux Camélias», 1852) — славетна пʼєса Александра Дюма-сина про приречену куртизанку Маргариту Ґотьє. ↩
Чоловіком Сари Бернар був грецький актор Жак (Арістід) Дамала (1855–1889), з яким вона одружилася в Лондоні 4 квітня 1882 року; Марі пише «Dalmas». ↩
«Cythère» (фр.) — острів Кітера, присвячений Афродіті; тут вишукана перифраза Марі для любовних завоювань. ↩