Четвер, 25 травня 1882

Сьогодні ввечері благодійна вистава із Сарою Бернар у «Дамі з камеліями», з її чоловіком Дальма в ролі Армана. І найкращі актори в найдрібніших ролях. Ми йдемо туди всією родиною, і я страшенно нуджуся. Жид Гехт сидить поряд із нами. Сара не така чудова, як кажуть.
Вона мене не задовольняє, а от її чоловік грає зовсім непогано.
А сьогодні вранці ми [замазано: були] в Каролюса.
Яка дивовижна й чарівна істота. З нього трохи сміються, бо він робить усе на світі... То й що з того? Він чудово стріляє, їздить верхи, танцює, грає на фортепіано, органі та гітарі, співає. Кажуть, що танцює він погано, та все інше робить із безмежною грацією. Звався він Шарль Дюран, а зветься Каролюс-Дюран і вважає себе іспанцем і Веласкесом. Дуже звабна зовнішність, огортлива розмова, [замазано: а ще в усій його] постаті щось таке добродушне, таке велике задоволення собою, стільки відвертості й щастя в захопленні власною персоною, що на нього не сердишся, навпаки. І якщо подеколи й усміхаєшся, то однаково підкорений, надто коли подумаєш про всіх тих, хто пишається собою, не маючи й чверті того, що має він. Кажуть, його ще дуже шукають на Кітері, попри його добряче відлічені сорок п'ять років, — вірю. Він ставиться до себе цілком серйозно, — а втім, поставмо себе на його місце: у кого б не запаморочилася голова. Сьогодні вранці майстерня не порожніла; світло, що падає згори, надає цій дуже сучасній майстерні чогось зосередженого; відвідувачі мають урочистий і захоплений вигляд, а Каролюс грає роль метра з удаваним виглядом фавна з «Дон Жуана» чи «Ріґолетто», переходить від гурту до гурту, вуса закручені, литка напружена, борода диявольська; чуприна натхненна, і час від часу він іде щось записати за своїм бюрком, з нестямним поглядом, приклавши руку до чола, наче стримуючи в ньому геній. Він перебільшує, це очевидно, але мене завжди чарує, коли хтось вирізьблює собі цікаву особистість, що нагадує про зниклі романтичні часи. Ця суміш [замазано: музики], пишноти та [замазано: дотепності] дуже [замазано: втішна. І якщо за] нинішніх часів це трохи смішить — тим гірше для тих, хто сміється. Каролюс має рацію, тим паче що його талант виправдовує [замазано: його позу й претензії.]
Зрештою, він з тієї ж породи, що й Кассаньяки! А ще, кажуть, він люб'язний з усіма жінками, говорить банальності, які подобаються.
— Що ви знайшли гарного днями на Салоні?
— Ви ж там були, на що ще можна було там дивитися!..
або ж, коли я нарікала на живопис:
— Ах! Мистецтво жорстоке: ви хотіли б, аби воно лежало біля ваших ніг, як чоловіки, розпростерті в пилюці... Та ні, воно вам опирається... і ви його обожнюєте.
Позер, кривляка тощо... скільки завгодно. Не приховуватиму, що мені огидні безбарвні люди, і тим гірше для тих, хто бачить лише комічний бік цих виняткових натур — кривляк, позерів і чарівних; [замазано: ви протиставите мені таланти] вищі, що лишаються скромними й спокійними.
Ах! Тим гірше! І для них, і для нас. Коли небо обдаровує вас усіма своїми дарами, ви істота неповна, якщо сидите у своєму кутку, замість того щоб скористатися [замазано: своєю справжньою цінністю, аби] трохи покривлятися, як кажуть вульгарні бовдури.

Примітки

«Дама з камеліями» (фр. «La Dame aux Camélias», 1852) — славетна п'єса Александра Дюма-сина про приречену куртизанку Маргариту Ґотьє.
«Cythère» (фр.) — острів Кітера, присвячений Афродіті; тут вишукана перифраза Марі для любовних завоювань.