Середа, 24 травня 1882

Зіллардт пригощає пуншем у майстерні, бо отримала почесну відзнаку. Щодо Зіллардт це на мене ніяк не діє; не те що з Брезло. Та й тепер ця відзнака здається мені дрібницею.
Ми йдемо до Етенсель, де застаємо Аврору, яка таки є зорею вже добряче пізньою, але має чарівні й досить меткі манери за відсутності незрівнянної Лізи. А втім, вона дуже люб'язна зі мною, хоча нас і не познайомили офіційно: ми побалакали, і це вона робила перші кроки.
Потім до старої Енґельгардт...
Ах! Та не забудьмо про вчора — учора обід у Караґеоргевичів, а ввечері з'явився Соутцо. І що ж, Божидар і бровою не повів — нахабство в нього неймовірне. Це нам було ніяково за них.
А потім вечір у Картрайт. Я наполягла, щоб піти туди один раз, аби не образити цю жінку, таку до мене люб'язну. Людей було небагато, не надто багато ексцентричних дам.
Але й Бастьєна теж не було. Загалом, прикро, що про неї лихословлять і що ніяково з'являтися в неї. Але один раз... щоб не здавалося, ніби я їх зневажаю...
А от на обіди, де будуть самі художники, я піду неодмінно.
А все ж як це дивно: Зіллардт отримала відзнаку, а мені це здається дрібницею.

Примітки

Каламбур на імені Аврори: «aurore» означає «зоря» — тут «зоря, що добряче перейшла свій розквіт» (une aurore bien avancée) натякає, що вона вже не молода.