Субота, 13 травня 1882

Нестерпно нудний вечір, а посеред обіду я мало не зомліла, задихнувшись від квітів.
Запрошені: пані Лепік, сестра Жанв'є, сам Жанв'є, графиня де Реверсо, донька Жанв'є, пан і пані Жид, пан і пані Рандуен, яка є донькою пані Жид. Ще один Жид. Двоє молодиків, а ввечері пані де Марсіллі, потім Монтґомері.
Хотіла б я мати талант, аби намалювати ці розпусні руїни-бонапартистів. Пані Лепік уже багато років із старим де Дальма. Зачісується вона за модою 1855-го чи 52-го року, а її жвавість і поведінка роблять її гідною сестрою молодого Жанв'є.
Усім їм по шістдесят, і коли трохи підрахувати, виходять числа!!
Зібралося там років сімсот, а то й вісімсот разом узятих.
Одетта співала, вона співає зі смаком, хоч і задихаючись. Грали в шараду — стара Лепік і старий Жид; одне слово...