П'ятниця, 12 травня 1882

Бувають дні, коли працювати несила, а ти все одно себе змушуєш, і виходить лише ще більше роздратування, а потім кажеш собі: я була недостатньо рішучою, треба було себе примусити...
Близько четвертої ми йдемо на Салон із Гавіні, п'ятниця — це шиковний день; я дуже гарна у своїй сірій сукні, такій простій і такій вишуканій, і всі на мене дивляться, у лісі теж, куди ми йдемо потім. Я зустріла тільки Тоні з якоюсь дамою, ні Каролюса, ні Бастьєна; і я вже налаштовувалася бути кокетливою, [викреслено: завтра нас запрошено на] обід до пана де Дальма. Не знаю, чому він не запросив Гавіні, — вони невдоволені.
А втім... я хотіла б зустріти Кассаньяка, та зустрічала його завжди лише погано вбраною чи з утомленим обличчям, а сьогодні я була дуже гарна — справді, недобре з боку випадку. Цей Кассаньяк вважає мене хворою, негарною й сумною. Ах! Як хотілося б показатися гарною й блискучою... І чому мені так мало щастить, і то в усьому.
Погода гарна й ясна, сонце тепле, усе це таке веселе, тож кажеш собі, що не варто бути нещасним чи навіть знудьгованим, як я...