Середа, 3 травня 1882

Жюліан учора тут обідав і побачив мої ніццькі полотна. Виявляється, це геть жахливо, що їх варто протоптати ногами; що я на самому дні провалля, що він радше дав би стиснути себе розпеченими кліщами, ніж бачити, як я роблю такі неподобства. Як!!
Я, що так багато обіцяла!!
Ескізи, кинуті в кошик, які він підібрав, [замазано: спиняючи] всіх, хто до нього приходить. Чи здатна я хоч би вислухати правду?
Ну от маєш! Це огидно — недбало шкрябати замість того, щоб спостерігати, це бабська робота, я ж лише жінка! Тільки добре пройнявшись думкою, що я в найжалюгіднішому занепаді, я, можливо, зможу з нього вибратися, бо те, що я роблю, — мерзота, і якби не знали мого минулого, у цих полотнах не побачили б нічого, нічого, нічого!
І зауважте, що я вас іще щаджу.
Що ж, мені навіть так більше до вподоби — це всі мої тривоги, страхи й прикрощі, зведені до найчіткішого вияву.
Я це знала, але мені спокійніше, коли це сказано вголос. Я з цього виберуся. І я б одружила Жюліана з Діною, хоча він і вважає, що то я чарівна. Мене це тішить: я з ним не розмовляю, я граю і, відчуваючи перед собою вдячну публіку, я бездоганна в дитячих та примхливих інтонаціях і позах; огорнута білою вовняною сукнею в гармонійних складках — постать із картини Лефевра, який так уміло змальовує ці гнучкі юні тіла в цнотливих драпуваннях.
Так, я не завдаю собі труду малювати, я сьогодні поспостерігала за собою — я хитрую, але тепер буду суворою.

Примітки

«Troisième dessous» (фр.) — дослівно «третій рівень знизу», театральний термін на позначення найглибшого ярусу під сценою. Тут ужито метафорично для крайнього мистецького занепаду.
Жуль-Жозеф Лефевр (1836—1911) — професор Академії Жюліана, уславлений своїми граційно задрапованими жіночими постатями.