Понеділок, 13 березня 1882
Так, це жахливо, бідолашна Діна не може втішитися, що відмовилася бачити його після того, як він завдав їй ударів палицею по голові, а тітка й мама плачуть, що не оселили його в себе. Після того, як він ходив кричати під нашими вікнами, що вони дві мерзотниці й дві злодійки, а я з'їдаю себе докорами сумління за те, що написала префектові поліції, щоб той заборонив йому кричати й збирати юрбу перед нашою квартирою, коли він уже висадив кухонні двері.# Lundi 13 mars 1882
Ah ! nous sommes tous bien coupables, ainsi ce pauvre martyr n'a pas voulu nous donner de tels remords et pour nous alleger la conscience il n'est pas mort du tout.
Oui, cet etre si persecute, cet innocent si malheureux est en tres bonne sante et fait la noce en ce moment avec les cent francs qu'Etienne a envoye par depeche tout en se tordant de desespoir d'avoir detruit le bonheur de sa famille par son mariage idiot, oui idiot.
Mme Hamsley tres pale etait aussi d'avis que son mariage etait idiot. Et mon pere qui a envoye des depeches pour qu'Alexandre envoie l'argent de l'enterrement, car c'est Alexandre qui detient l'heritage de Georges. Et ce cher Alexandre qui a sans doute pris toutes les dispositions pour mieux evincer Dina et l'autre soeur. Etienne pleure ses cent francs et appelle canaille et cochon le pauvre defunt. Tout en etant desesperee je me disais hier soir que cette mort etait le complement du proces fini. Ah ! bien oui.