❦
Неділя, 12 березня 1882
Я повертаюся снідати й застаю Етьєна й тітку в сльозах. Жорж помер.Dimanche 12 mars 1882 Je rentre déjeuner et trouve Etienne et ma tante en larmes. Geroges est mort.
Ось чого майже бажали всі, кого він мучив, роблячи й сам себе таким нещасним, та враження від цього все одно жахливе.
Voilà qui était presque désiré par tous ceux qu’il a martyrisés en se rendant lui-même si malheureux mais l’effet n’en est pas moins horrible.
Мама й тітка волали про мучеництво й винуватили себе мало не в його смерті, забувши, що він зробив життя всім нам таким тяжким. А втім, мене й саму так збентежила ця жалюгідна смерть на горищі й під чужим імʼям, що всі слова, сказані в хвилини роздратування, спливли в памʼяті, мов злочини.
Maman et ma tante criaient au martyre et s’accusaient presque de sa mort oubliant qu’il nous avait rendu à tous la vie si pénible. Du reste moi-même je suis restée tellement troublée de cette mort misérable dans une mansarde et sous un faux nom que toutes les choses dites dans des moments d’exaspération me sont revenues à l’esprit comme des crimes.
Цілу годину я мало не дорікала собі за те, що я робила, аби він не лишався відкрито в нас із дівкою з вулиці... Ви знаєте все, що знаю я, — так от, Розалі щойно зізналася мені, що я знаю лише соту частину того, чого натерпілися ці пані, — настільки від мене все приховували; ви ж памʼятаєте, що я кричала на все горло, щоб він більше не приходив і щоб ніхто більше не встрявав у його брудні справи... Та попри це мама завжди йшла визволяти його з найжахливіших місць. Але все стирається перед смертю...
Pendant une heure je me suis presque reprochée ce que je faisais pour qu’il ne reste pas ouvertement chez nous avec une fille de la rue... Vous savez tout ce que je sais et bien Rosalie vient de me confesser que je ne connais que la centième partie de ce que ces dames ont souffert, tellement on se cachait de moi; vous vous rappelez que je criais très fort pour qu’il ne vienne plus et pour qu’on ne se mêle plus de ses sales affaires... Mais malgré cela maman est toujours aller le délivrer dans les endroits les plus affreux. Mais tout s’efface devant la mort...
Ах! яка ж жахлива річ — дорікати собі за якусь жорстокість до померлого!.. Мені треба згадати все, що він нам учинив, щоб виправдати себе за те, що я, як мама, не покривала його мерзот... І все ж я вже ладна сказати собі, що він був лише божевільний, хворий, але добрий, але любий, але нещасний... Я бачу його під брамою для екіпажів... Кажуть, він плакав, коли йому сказали, що я тяжко хвора... І такий нещасний усе своє життя, маючи все, щоб бути одним зі щасливців цього світу. Знівечив своє життя через дурниці, заплямував усю свою родину; зрештою, одержавши велике багатство від батька, дав себе обікрасти, пограбувати, бо не поїхав до Росії, боячись стати перед виправним судом, хоч і не скоїв ніколи нічого, крім дрібних підлот, і завжди ховаючись, мов злочинець... Лишається сподіватися, що дещо з того перепаде Діні; не міг же він усе проїсти, куди там, хоча щодня надходять відчайдушні благання про гроші, йому раз у раз їх посилали, і попри це мама волає, що він, може, помер з голоду, — родинна схильність усе прибільшувати О, який же все це смуток. Та ця бідолашна Діна... Ви ж знаєте, що Жорж одружився з удовою, старшою за нього, а Етьєн одружився з донькою цієї вдови, що в Росії не дозволено; був довгий процес, і оскільки Етьєн виявився спритнішим, то скасували саме Жоржів шлюб, на десять років раніший за Етьєнів. Ось які речі можуть статися в Росії.
Ah ! quelle horrible chose que de se reprocher quelque dureté envers un être mort !... Il me faut me souvenir de tout ce qu’il nous a fait pour m’excuser de ne pas avoir comme maman protégé ss infamies... Et encore j’en arrive à me dire qu’il n’était que fou, malade, mais bon, mais aimant, mais malheureux... Je le vois sous la porte cochère... Il paraît qu’il a pleuré quand on lui a dit que j’étais très malade... Et si malhereux toute sa vie ayant tout pour être un des heureux de ce monde. Saccagé sa vie pour des niaiseries, sali toute sa famille; enfin recevant une grosse fortune de son père et se faisant voler, piller faute d’aller en Russie, de peur d’affronter la police correctionnelle n’ayant jamais commis que des vilenies légères et toujours se cachant comme un criminel... Il faut espérer qu’il en reviendra quelque chose à Dina, il n’a pu tout mangé, loin de là bien qu’on reçoive tous les jours des appels désespérés pour de l’argent, on lui en envoyait continuellement et malgré cela maman crie qu’il est mort de faim peut-être, la tendance exagérative de la famille a Oh que tout cela est triste. Mais cette pauvre Dina... Vous savez que Georges a épousé une veuve plus âgée que lui et que Etienne a épousé la fille de cette veuve, ce qui n’est pas permis en Russie, il a eu un long procès et comme Etienne s’est montré plus remuant, c’est le mariage de Georges, antérieur à celui d’Etienne de dix années qui a été annulé. Voilà les choses qui peuvent arriver en Russie.
Дітей було троє: Діна, Лола і брат шістнадцяти років, блискучий учень, що обіцяв сягнути найвищих вершин, — коли він дізнався, що не має імені без імені в Росії це куди жахливіше, ніж тут, — він наклав на себе руки.
Il y avait trois enfants, Dina, Lola et le frère âgé de seize ans, brillant écolier et promettant d’arriver aux plus hautes destinées lorsqu’il a appris qu’il n’avait pas de nom sans nom en Russie est bien autrement affreux qu’ici, il s’est tué.
Ви ж памʼятаєте цю жахливу річ сім років тому.
Vous vous rappelez cette affreuse chose il y a sept ans.
Отже, оскільки шлюб недійсний, діти не успадковують, хіба що брати відмовляться на їхню користь, але ж тут цей любий Олександр... Ах! який це смуток. А я ще скаржуся, коли поруч зі мною ця бідолашна Діна така нещасна, навіть не кажучи про сам статок.
Donc le mariage étant nul, les enfants n’héritent pas à moins que les frères se désistent en leur faveur mais ce cher Alexandre est là... Ah ! que c’est triste. Et moi qui me plains encore quant à côté de moi cette pauvre Dina est si malheureuse sans parler de la fortune même.