Субота, 18 лютого 1882

Божидар тут, він допомагає мені напнути простирадла від сонця, бо я трохи працюю зранку, перш ніж їхати на Карнавал.
Велика битва конфеті, б'ють сильно, але це дуже кумедно: під маскою кажеш дурниці екіпажам, що проїжджають, і людям на трибунах, і це мене так бавить, що я не роблю ескізу з вікна, найнятого спеціально для цього.
Нас дев'ятеро: тато, мама, тітка, Діна, Поль, його дружина, Божидар, пані Еристова і я.
Я ходила сьогодні вранці до церкви з мамою й татом, уся в білому, у п'ятничному капелюшку, що так мені личить, — усе щоб відновити свою репутацію жінки при доброму здоров'ї.
Не знаю, чи я хвора, але вигляд у мене зухвало здоровий.
Якби ви знали, які муки... Я борюся з лінощами і з тим жахливим: це буде погано, що заважає мені будь-що робити. І в мене пекучі докори сумління за кожну змарновану годину... А чому ти не робиш начерків, і того, і сього, — а коли я бачу малюнки у «Vie moderne», то червонію й бліднію, і мені хочеться з першого ж разу робити, як ці люди, що роблять їх уже десять років, — не розуміючи, що робити їх треба завжди, ще і ще, і поганих, і повсякчас, щоб потім робити гарні.
Ах! яка ж страшна й небезпечна мить, коли виходиш із розміреної механічної праці в ательє й відчуваєш потребу розкріпачитися, роздробитися, так би мовити, робити все; бути полишеним [Викреслено: трохи] на себе, навіть розуміти, що потрібно, знати, чого бракує. Усвідомлювати свій стан!! Це добрий знак, але до біса болісно... Ось уже кілька місяців, як це триває, і ця щомиттєва боротьба була б огидною, якби не було невиразної надії, що це, можливо, веде до якоїсь чудової низки місяців плідної, спокійної, вдумливої праці, яка відкриє тобі нові обрії, а потім... Пам'ятаю, два чи три роки тому щаслива Брезло пройшла через ті самі муки, що й я: цілими місяцями вона не могла нічого з себе видобути, і я бачила в неї жахливі суботи, коли вона з відчаю ладна була взятися за скульптуру. Три роки тому, коли я почала малювати, вона вже малювала добре, і одна голова — другий її писаний етюд — здобула їй великі похвали. Це було не гірше за голови однієї нагородженої медаллю шведки. Які ж усе це марноти; малюй, не пиши.