❦
Понеділок, 13 лютого 1882
Lundi 13 février 1882
Від суботи я почала картину. Ось уже два тижні я шукаю; я була спинилася на двох чи трьох речах, але далі другого сеансу не пішло, — завжди так буває, коли це не те. Миришся з якимось сюжетом, щоб не марнувати часу на пошуки, потім гадаєш, що тримаєш у руках... а втім, те, що шукане, рідко вдається, та й знайдене не завжди вдається, але принаймні маєш утіху від того, що тебе захопило.
Depuis samedi j’ai commencé un tableau. Voilà quinze jours que je cherche, je m’étais arrêtée à deux ou trois choses mais cela n’est pas allé au delà de la seconde séance, c’est toujours ainsi quand ce n’est pas cela. On se résigne à un sujet pour ne pas perdre de temps en recherches puis on croit tenir... du reste ce qui est cherché réussit rarement, cela ne réussit pas toujours non plus lorsque c’est trouvé, mais au moins on a eu le plaisir d’avoir été empoigné.
Коли ж я нарешті переконаюся, що сюжет — ніщо в невправних руках! І все ж навіть для простих етюдів треба, щоб те, що ти робиш, тобі подобалося.
Quand donc me persuaderai-je que le sujet n’est rien en des mains malhabiles ! Pourtant même pour de simples études il faut que ce que vous faites vous plaise.
Бачте, переконуючи себе, що сюжет не має непокоїти, я взялася за картину, через яку чотири чи пʼять днів почувалася дуже нещасною; я не зважувалася її кинути і не мала снаги працювати, а відколи відмовилася від неї, почуваюся звільненою: роблю ескізи, уперше — акварель, усі мої хвилини зайняті, я майже оговталася після успіхів Брезло і знайшла свою картину, бо, окрім дрібниць, я мушу привезти Жюліанові великий етюд. Це троє хлопчаків біля брами для екіпажів. Це здається мені надзвичайно правдивим і кумедним. Удар від статті Вольфа пішов мені на користь; мене розчавило, знищило, а реакція дала мені зрозуміти речі в мистецтві, які мене мучили, бо я їх не знаходила, хоч і здогадувалася про їхнє існування. Це змусило мене зробити рятівне зусилля; я починаю також розуміти те, що читала про боротьбу, страждання тощо митців, з чого сміялася, мов із порожнього романтизму.
Tenez me disant que le sujet ne doit pas préoccuper j’avais entrepris un tableau qui m’a rendue très malheureuse pendant quatre ou cinq jours, je n’osais pas lâcher et je n’avais pas le cœur de travailler depuis que j’y ai renoncé je me sens délivrée, je fais des esquisses, de l’aquarelle pour la première fois, toutes mes minutes sont prises, je me suis presque consolée des succès de Breslau et j’ai trouvé mon tableau, car excepté les petites choses il faut que je rapporte une grosse étude à Julian. Ce sont trois gamins auprès d’une porte cochère. Cela me paraît extrêmemnt vrai et amusant. Le coup de l’article de Wolff m’a fait du bien; j’ai été écrasée, anéantie et la réaction m’a fait comprendre des choses en art, qui me tourmentaient parce que je ne les trouvais pas tout en me doutant de leur existence. Cela m’a fait faire un effort salutaire; je commence aussi à comprendre ce que je lisais des luttes, souffrances etc. etc. des artistes, j’en riais comme d’un romantisme creux.
До тієї славнозвісної волі Брезло я звернулася й бачу, що треба докладати великих зусиль, аби досягти тих результатів, які я... гадала, ніби падають із неба.
Cette fameuse volonte de Breslau, j’y ai fait appel et je vois qu’il faut faire de grands efforts pour obtenir ces résultats que je... croyais tomber du ciel.
Бо досі мені, по суті, не доводилося докладати жодного справжнього зусилля. Ця надмірна легкість у роботі мене зіпсувала. Брезло досягає гарних результатів, але дуже важкою працею, а я, коли щось не виходить одразу й само собою, стаю безпорадна. Це треба здолати. Так, для ескізів, для композицій вуглиною я спробувала силувати себе доводити їх до потрібної чіткості — і мені вдалося зробити речі, на які я вважала себе нездатною і які, гадала, інші роблять хитрощами, ба майже чаклунством, — настільки важко визнавати за іншими здібності, яких сам не маєш.
C’est que je n’ai eu aucun effort veritable a faire a peu pres jusqu’a present. Cette extreme facilite de travail m’a gâtée. Breslau obtient de beaux résultats mais très laborieusement, moi lorsque cela ne vient pas tout de suite et tout seul je reste stupide. Il faut vaincre cela. Ainsi pour les esquisses, les compositions au fusain j’ai essayé de me forcer à pousser cela jusqu’à la netteté voulue et j’ai réussi à faire des choses dont je me croyais incapable et que je croyais que les autres faisaient avec des trucs et presque des sortilèges tellement on accorde difficilement aux autres les facultés qu’on n’a pas.
Що ще? Приходила Лінзінген із тисячею любʼязностей; ідеться про те, щоб Етенсель написала про костюм її сина, а оскільки Сент-Аман наш приятель і саме він постачає відомості Етенсель... Я сказала, що мало знаю про стосунки Сент-Амана з Етенсель, що, гадаю, між ними пробіг холодок, але що я телеграфую Сент-Аманові й раджу їй зробити те саме, що вона й робить. А я сама нічого не телеграфую, обмежуюся тим, що складаю їй телеграму й обіцяю телеграфувати. Вона йде, у захваті від мого «міністерського стилю», моєї послужливості тощо.
Quoi encore ? La Linsingen est venue avec mille grâces, il s’agit de faire parler du costume de son fils par Etincelle et comme Saint Amand est notre ami et que c’est lui qui renseigne Etincelle... J’ai dit que je ne sais pas grand chose des relations de Saint Amand avec Etincelle que je les crois en froid mais que je vais télégraphier à Saint Amand et que je l’engage à en faire autant, c’est ce qu’elle fait. Quant à moi je ne télégraphie rien, je me borne à composer sa dépêche et à lui promettre de télégraphier. Elle part enthousiasmée de mon « style de ministre », de ma complaisance etc. etc.
Це стара пройдисвітка, яка майже сяяла за часів префектури Ґавіні й приятелює з усім, що є високопоставленого на землі. Якби ж їй виявляли ту чемність, яку виявляли Ґавіні... Але я цим займуся.
C’est une vieille rouleuse qui a presque brillé du temps de la préfecture Gavini et qui est amie avec tout ce qu’il y a de haut placé sur la terre. Si on lui avait fait les politesses qu’on a faites à Gavini... Mais je vais m’y mettre.
Що ще? Так, дружина Поля... Добра людина, але... Я хотіла б сказати це по-доброму... Провінційна, міщанська, дурна й марнославна, та ще й повсякчас із дрібними незграбними брехеньками, щоб вихвалятися купою дурних речей, недоречних будь-де. Вона розповідає вам про сукні, які в неї нібито були і які я знаю, — мов ті селяни, що вигадують княжен з очима з перлів і волоссям із діамантів.
Quoi encore ? Oui, la femme à Paul... Bonne personne mais... Je voudrais dire cela avec bonté... Provinciale, bourgeoise, bête et vaniteuse avec cela constamment des petits mensonges maladroits pour se vanter d’un tas de choses bêtes et qui ne sont de mise nulle part. Elle vous raconte des robes qu’elle a eues et que je connais comme ces paysans qui inventent des princesses avec yeux en perles et des cheveux en diamants.
А я, замість того, щоб промовчати, трохи з неї кепкую... Усе лагідно і головне, щоб відучити її від цієї вади, але це, звісно, ображає її — бути впійманою й не спромогтися мене вразити. А втім, я мала б це пропускати повз вуха... це надто дитяче, щоб завдавати собі клопоту... Та в мене манія все поліпшувати, влаштовувати, шліфувати, прикрашати; виховати, наприклад, оцю молодичку... Не кажу — я б охоче за це взялася, але вона справді трохи дурненька, і тоді успіху не передбачиш. Бідолашний Поль, тобто ні, він не набагато кращий. Вони мене обожнюють, я їх дуже люблю, але яке ж неапетитне подружжя... Вони навіть нечупарні... а втім, у провінції та в Росії... Що ще?
Et moi au lieu de ne rien dire je m’en moque un peu... Tout en douceur et surtout pour lui ôter ce travers mais cela la vexe naturellement d’être pincée et de ne pas réussir à m’épater. Mais aussi je devrais laisser passer... c’est trop enfantin pour qu’on se donne la peine de... Mais j’ai la rage de vouloir tout améliorer, arranger, pâlir, embellir; faire l’éducation de cette petite femme-là par exemple... Je ne dis pas, je m’y mettrais bien mais vraiment elle est un peu bête et alors on ne prévoit pas le succès. Pauvre Paul, c’est-à-dire non, il ne vaut pas beaucoup mieux. Ils m’adorent, je les aime beaucoup mais quel ménage peu appétissant... Ils ne sont même pas propres... du reste en pronvince et en Russie... Quoi encore ?
Дифірамбічні листи від Сент-Амана й Жері, Ґавіні, княгині тощо. Усі, окрім самого лише Жюліана, який не відповів.
Des lettres dithyrambiques de Saint Amand et Géry, les Gavini, la princesse etc. Tout le monde sauf Julian qui n’a pas répondu seul.
Бачили Барнолу й генерала Бібі. Старий Одіффре тут.
On a vu Barnola et le général Bibi. Le père Audiffret est ici.
Якби я могла й далі працювати, як ці дні, я була б дуже щаслива. Ідеться не лише про те, щоб працювати, мов машина, а про те, щоб бути весь час зайнятою й думати про те, що робиш, — оце щастя. Жодна турбота перед цим не встоїть. А я ж так часто скаржуся — і от приходжу дякувати Богові за ці три дні, тремтячи, що це не триватиме довго.
Si je pouvais continuer à travailler comme ces jours-ci je serais bien heureuse. Il ne s’agit pas seulement de travailler comme une machine mais être occupée tout le temps et penser à ce qu’on fait, c’est le bonheur. Aucune préocupation n’y résiste. Et moi qui me plains si souvent je viens rendre grâce à Dieu de ces trois jours tout en tremblant que ça ne dure pas.
Тоді все постає в іншому світлі, дрібні злигодні вже майже мене не турбують, ти над цим, із чимось променистим у всьому єстві.
Tout change d’aspect alors, les petites misères me tracassent presque plus, on est au dessus de cela et avec quelque chose de radieux dans tout son être.
Божественна поблажливість до ницого натовпу, що не відає про потаємні, мінливі, хвилясті й розмаїті1 причини твого блаженства, тендітнішого за найтендітнішу з квіток.
Une divine indulgence envers la vile multitude qui ignore les causes secrètes changeantes, ondoyantes et diverses de votre béatitude plus fragile que la plus fragile des fleurs.
Примітки
Відлуння Монтеня, «Проби», I, 1: «Воістину, людина — істота дивовижно марна, розмаїта й мінлива» (у Монтеня: «divers, et ondoyant»). ↩