❦
Вівторок, 7 лютого 1882
Mardi 7 fevrier 1882
Мені кінець. Вольф присвячує два десятки найулесливіших рядків панні Брезло... А втім, це не моя провина. Кожен робить так, як дозволяє йому хист. Вона вся віддана своєму мистецтву, а я вигадую собі сукні, мрію про драпування ліфів, про реванші в ніццькому товаристві. Я не хочу сказати, що мала б її талант, якби робила, як вона, — вона йде за своєю натурою, я за своєю.
Je suis cuite. Wolff consacre une vingtaine de lignes les plus flatteuses a Mlle Breslau... Ce n’est du reste pas ma faute. On fait selon comment on est doué. Elle est uniquement à son art, moi je m’invente des robes, je rêve à des draperies de corsage, à des revanches dans la société niçoise. Je ne veux pas dire que j’aurais son talent si je faisais comme elle, elle suit son naturel, moi le mien.
Але в мене опускаються руки... Бо я відчуваю своє безсилля до такої міри, що хочеться відмовитися від цього навіки. Жюліан сказав би, що я зробила б стільки ж, якби захотіла. Захотіти! Та щоб захотіти, ще треба й могти. Ті, хто досягає успіху з «я хочу», самі того не відаючи, спираються на таємні сили, яких мені бракує. І подумати тільки, що часом я не лише вірю у свій майбутній талант, а й відчуваю священний вогонь генія!! О печаль.
Mais j’en ai les bras coupés... C’est que je sens mon impuissance à un point de vouloir y renconcer à tout jamais. Julian dirait que j’en ferais autant si je voulais. Vouloir ! Mais pour vouloir il faut encore pouvoir. Ceux qui réussissent avec je veux sont à leur insu soutenus par des forces secrètes qui me manquent. Et dire que par moments j’ai non seulement foi en mon talent à venir mais que je sens le feu sacré du génie !! Ô tristesse.
Принаймні тут нема нічиєї провини, це менше доводить до сказу. Нема нічого жахливішого за думку: якби не той чи якби не оце, я, можливо, мала б це.
Au moins ici il n’y a de la faute à personne, c’est moins enrageant. Rien d’horrible comme de se dire: sans celui-là ou sans ceci je l’aurais peut-être.
Я гадаю, що роблю все, що можу, і нічого не досягаю.
Je crois faire tout ce que je puis et je n’arrive à rien.
А в мене знову вже два дні гарячка, у мене руки й ноги мов перебиті. А вигляд у мене квітучий, я гладшаю.
Et la fièvre depuis deux jours de nouveau, j’en ai les bras et les jambes cassées. Et une mine resplendissante, j’engraisse.
О Боже мій, зроби так, щоб я помилялася і щоб усвідомлення моєї посередності було лише несправедливістю!
Ô mon Dieu faites que je me trompe, et que la conscience de ma médiocrité ne soit qu’une injustice !