❦
Вівторок, 24 січня 1882
Mardi 24 janvier 1882
Ми відриваємося від товариства Жюліана, щоб поїхати до Картрайт, яка, не дочекавшись нас, посилає слугу спитати, чи ми їдемо.
Nous nous arrachons à la société de Julian pour aller chez la Cartwright qui ne nous voyant pas arriver envoie son domestique demander si nous venons.
Казали, що це не дама, з якою варто показуватися... Її можна бачити, не подаючи виду... Зрештою, це не вечір, тут лише Бастьєн, його брат, Жерве й Менкер, четверо знаменитостей, і я дуже ніяковію, думаючи про Бальзака та його паризькі постаті, які він описує так, що ти ладен повірити, ніби знав їх особисто. Вечір минає за начерками, які роблять одне з одного в альбомі щасливиці Картрайт. Кажуть, що вона утриманка; її помешкання розкішне й повне творів мистецтва. Бастьєн дуже милий... А втім, усі четверо дуже порядні, і коли подумати, що, маючи вигляд світських людей, ці чоловіки ще й на додачу страшенно талановиті, то стає шкода дрібних танцюристів з вечорів. Тільки мене так жахливо бентежить те, що я погано чую!..
On a dit que ce n’est pas une dame à voir... On peut la voir sans en avoir l’air... Enfin, ce n’est pas une soirée, il n’y a que Bastien, son frère, Gervex et Mencker, quatre célébrités et je suis très intimidée pensant à Balzac et à ses figures parisiennes qu’il décrit de manière à vous faire croire que vous les avez connues. La soirée se passe en croquis que l’on fait les uns des autres dans l’album de l’heureuse Cartwrigth. On dit que c’est une femme entretenue, son appartement est luxueux et plein d’objets d’arts. Bastien est très gentil... Du reste tous les quatre sont très comme il faut et quand on pense qu’ayant l’aspect de gens du monde ces hommes ont enormement de talent par dessus le marché on prend en pitié les petits danseurs des soirées. Seulement je suis si horriblement gênée de ne pas bien entendre !...