Вівторок, 24 січня 1882

Ми відриваємося від товариства Жюліана, щоб поїхати до Картрайт, яка, не бачачи нашого приїзду, посилає свого слугу спитати, чи ми їдемо.
Казали, що це не дама, з якою варто показуватися... Її можна бачити, не подаючи виду... Зрештою, це не вечір, тут лише Бастьєн, його брат, Жерве й Менкер, четверо знаменитостей, і я дуже ніяковію, думаючи про Бальзака та його паризькі постаті, які він описує так, що ти ладен повірити, ніби знав їх особисто. Вечір минає за начерками, які роблять одне з одного в альбомі щасливиці Картрайт. Кажуть, що вона утриманка; її помешкання розкішне й повне творів мистецтва. Бастьєн дуже милий... А втім, усі четверо дуже порядні, і коли подумати, що, маючи вигляд світських людей, ці чоловіки ще й на додачу страшенно талановиті, то стає шкода дрібних танцюристів з вечорів. Тільки я так жахливо ніяковію, що погано чую!..