відрекомендована цією прекрасною жінкою, я почуваюся не зовсім невимушено; ми застаємо там двох чи трьох американок і маленького Бастьєна, геть маленького, геть білявого, з волоссям по-бретонському, кирпатим носом і підлітковою борідкою. Геть розгублюєшся: я обожнюю його малярство, і дивитися на нього як на майстра неможливо, хочеться поводитися з ним як із товаришем, а його картини тут-таки сповнюють тебе захватом, жахом і заздрістю. Їх чотири чи пʼять, усі в натуральну величину й написані на пленері. Це справді прекрасно; одна з них зображує маленьку пастушку років восьми-десяти в полі, голісіньке дерево й корову вдалині, — це сповнене проникливої поезії, в очах дівчинки — та дитяча й сільська задума надвечір, я не вмію цього описати. Сам він має вигляд маленького чоловічка, дуже вдоволеного собою... Цей Бастьєн...
Présentée par cette belle femme je ne suis pas tout à fait à mon aise, nous trouvons là deux ou trois Américaines et le petit Bastien qui est tout petit, tout blond, les cheveux à la bretonne, le nez retroussé et une barbe d’adolescent. On est tout démonté, j’adore sa peinture et il est impossible de le regarder comme un maître, on a envie de le traiter en camarade et ses tableaux sont là pour vous remplir d’admiration, d’effroi et d’envie. Il y en a quatre ou cinq tous grandeur nature et faits en plein air. C’est tout à fait beau, un d’eux représente une petite gardeuse de vache de huit à dix ans dans un champ, un arbre tout nu et la vache là-bas, c’est d’une poésie pénétrante, les yeux de la petite ont cette rêverie enfantine et campagnarde, vers le soir, je ne sais pas le décrire. Il a l’air d’un petit bonhomme très content de lui-même... Ce Bastien...