Середа, 11 січня 1882

Учора я була така весела, що хоч танцюй! З Божидаром, Меліссано, я, Діна.
Завтра ми влаштовуємо вечір, переддень Нового року; це готується вже вісім днів, ми розіслали майже двісті пʼятдесят запрошень, бо багато просили через Ґавіні та інших і через пані де Перонне, яка приходила позавчора. Оскільки ще ніхто не приймає, це подія, і я певна, що в нас буде дуже шиковне товариство; словом, окрім двох-трьох бонапартистських дам, трохи надто на видноті, усе буде дуже добре. Етенсель пише нотатку у своїй колонці в «Figaro», супроводжуючи її дифірамбом на честь панни Марі, гарненької художниці тощо. А втім, вона чарівна; навіть якби вона нічого не написала, я однаково вважала б її найчарівнішою з негарних — вона звабливіша за пʼятдесят гарненьких жінок, та ще й позначена цим... сама не знаю чим паризьким, властивим відомим особам, зважте на те, що я кажу, бо це вкрай невловне. Ви, люди на видноті, славні, — чи то жінки, чоловіки, старі чи молоді, — усі мають якусь особливу нотку в голосі, якийсь особливий вираз, однаковий у всіх, який я назвала б родинною рисою знаменитості.
Мій батько влещений і в захваті; досі він вражав хіба що полтавських гусок, а тепер бідолашні ми вводимо його у справжнє вишукане товариство. У понеділок мама відрекомендувала його королеві... Загалом, як декорація, він нам дуже до речі, та однаково саме завдяки нам він матиме радощі паризького успіху, здобутого його родиною... З Етенсель та її Колонкою, яку читає все, що є цивілізованого в Європі і в Полтаві.
З усіх боків надходять картки чи дуже любʼязні листи. Байєль запропонувала мені запросити Бастьєна-Лепажа, я кинулася їй на шию, вона сказала про це місіс Картрайт, бо знає його саме через неї, а пані Картрайт, яку запросили і яка всюди каже, що обожнює мене, пише чотири сторінки любʼязностей і і віддає себе цілком у моє розпорядження щодо всіх Бастьєнів-Лепажів, яких я лише забажаю, і запрошує нас на вечерю з Мункачі... пекло я тримаю свої мистецькі двері... її донька, каже вона, уперше йде на бал, і вона рада, що це в домі, такому цілком їй симпатичному... тощо. Пані Картрайт — американка, дуже вродлива, дуже багата, у неї буває багато митців. Мішане товариство. Вона дуже опікується Брезло, яка завела всі свої мистецькі знайомства саме в неї.
Будуть обидва Коклени. Коклен-старший, приятель Леона, приходив учора о пʼятій оглянути вітальні й домовитися про вибір пʼєс. Ґавіні був тут — нестерпний цей корсиканець зі своїм виглядом знавця, ще трохи — і він давав би поради Коклену, який, до речі, дуже приємний, славний хлопець, добре говорить і ні на мить не змушує ВАС відчути тієї ніяковості, яку багато хто відчуває перед незнайомою людиною, яка щось важить.
Портрет завершено — це ще не те!! Це навіть не те, що я можу зробити... Це менше! Це так важко! Вона такого кольору... чарівного, свіжого без різкості, оксамитового, молодого.
Я хотіла б побачити, як малює Бастьєн-Лепаж.
А моя родина, яка показує мої картини!.. Я добре знаю, що більшість у них нічого не тямить, але смирення моє таке, що в глибині серця, по щирій душі й совісті мені скрізь увижаються невблаганні судді; нерозбірливо осел, що спинився перед моєю картиною, набуває в моїх очах розмірів Мікеланджело, і мені хочеться навколішки просити в нього пробачення за те, що я так погано зробила.

Примітки

Російський Новий рік: 1 січня за старим стилем припало на 13 січня 1882 року, тож вечір «завтра», 12 січня, — це переддень Нового року. ↩