Субота, 31 грудня 1881

Цілий день усі сваряться. Пані Ґавіні присилає мені вельми гарненьку тацю для візитних карток, а Діні — віяло. Заходить Вільвʼєй і застає мене розгніваною на купу людей і речей.
Урешті я їду до Тоні, щоб знову взятися до роботи й показати йому ескіз портрета дружини Поля. Він визнав його дуже оригінальним, дуже оригінальним, дуже своєрідним за побудовою і добре початим. Вельми милий Тоні був у захваті, побачивши мене при доброму здоровʼї, і, весело побалакавши, ми перейшли до вкрай поважної теми Мистецтва і, між іншим, до Брезло. Її картина дуже добра, безперечно, каже він, вона дуже обдарована, вона показала йому чарівні малюнки, сповнені почуття й хвилювання. У неї, безперечно, є священний вогонь і залізна воля. І відчуття побудови, до такої міри... Ах! цей папір не здатен мене виразити! Увесь цей вогонь, уся ця гарячка...
О! працювати вдень і вночі... весь час, весь час і зробити щось добре!! Я добре знаю, що він каже, ніби того дня, коли я захочу, я зроблю стільки ж, як вона, добре знаю, що він наділив мене тими самими якостями, та мені хочеться плакати, вмерти, поїхати будь-куди, куди зможу... Чи зможу я?! Ах! Тоні в мене вірить, а я в себе не вірю... Мене зʼїдає бажання робити добре, а я відчуваю своє безсилля... тут я спиняюся, бо коли мені вірять дослівно, то лишилося б повірити насправді... Я кажу це з бажанням, щоб мене спростували...
Ах! Господи, я пишу вам усе це й витрачаю час на пошуки літератури, щоб виразити свої клопоти, а Брезло, менш дурна, малює й працює.
Тоні геть помолодшав, відколи забрав собі в голову заснувати товариство вільних митців; він зробив доповідь, якій гучно аплодували, і розшукав відомості про всі товариства, що будь-коли існували, і він боїться звʼязати своє імʼя з цією історією... У нього від цього вогонь в очах. Ось що означає...
Ах! якби я написала добру картину, я теж відродилася б.