❦
Середа, 21 грудня 1881
Сьогодні я вийшла! О! у хутрі, з піднятими шибками, з ведмежою шкурою під ногами. Потен сказав уранці, що я зможу вийти, якщо буде менше вітру і якщо я вживу заходів остороги.Mercredi 21 décembre 1881 Aujourd’hui je suis sortie ! Oh ! en fourrure, les glaces levées, une peau d’ours aux pieds. Potain a dit ce matin que je pourrais sortir s’il faisait moins de vent et si je prenais des précautions.
Погода була чудова, і якби ж то заходи остороги! Але річ уже не в тому, річ у Брезло, всеціло прикутій до своєї здобичі.1 Мій Салон зірвано? Так. Що я зможу протиставити її цьогорічній літній картині? Мазанину з майстерні?
Le temps était splendide et si je prenais des précautions ! Mais là n’est plus la question, c’est Breslau toute entière à sa proie attachée. Mon Salon est raté ? Oui. Qu’aurai-je à opposer à son tableau de cet été ? Une tartine d’atelier ?
Яка дрібʼязковість, скажете ви, панянська заздрість. Ні, ця дівчина — то сила; вона не єдина, згодна, але ми вийшли з однієї клітки, щоб не сказати — з одного гнізда, і я її розгадала, передчула й сповістила вам про неї в перші ж дні, хоч сама тоді була неосвічена, дуже неосвічена. Я зневажаю себе, заперечую себе, не розумію, чому Жюліан і Тоні кажуть те, що кажуть. Я ніщо, у мене нічого нема в нутрі (о Золя!). поряд із Брезло я почуваюся картонною коробкою, тонкою й ламкою, поруч зі скринькою з масивного дуба, багато різьбленою. Я в розпачі від себе і так у цьому переконана, що якби заговорила про це з майстрами, то й їх переконала б.
Quelle petitesse direz-vous, jalousie de demoislle. Non cette fille est une force; elle n’est pas la seule, d’accord, mais nous sortons de la même cage pour ne pas dire du même nid et je l’ai devinée et pressentie et vous l’ai annoncée dans les premiers jours, moi ignorante et très ignorante alors. Je me méprise, je me nie, je ne comprends pas que Julian et Tony disent ce qu’ils disent. Je ne suis rien, je n’ai rien dans le ventre (ô Zola !). A côté de Breslau je me fais l’effet d’une boite de carton mince et cassante à côte d’une cassette en chêne massif richement sculpté. Je suis désespérée de moi et si convaincue, que si j’en parlais aux maîtres ça les gagnerait.
Та я однаково хочу йти, заплющивши очі і простягши руки, мов той, кого ось-ось поглине безодня.
Mais je veux marcher tout de même, les yeux fermés et les mains étendues comme quelqu’un de près à être englouti.
Примітки
Алюзія на трагедію Жана Расіна «Федра» (1677): «Cʼest Vénus toute entière à sa proie attachée» («Це Венера, всеціло прикута до своєї здобичі»). Марі прикладає її до невпинної завзятості суперниці Брезло. ↩