❦
Середа, 7 грудня 1881
Пані Ґавіні, її кузина й небога щойно вийшли.Mercredi 7 décembre 1881 Mme Gavini, sa cousine et sa nièce sortent d’ici. Une soirée ? passée en pleine Corse. Imaginez-vous que Berthe revient. Après tous ses nauffrages. Non, je ne veux pas la voir, elle ne m’a jamais fait que du mal, elle est menteuse, mauvaise et pas même amusante avec tout cela.
А от що доводить мене до сказу — це моя хвороба. Учора огидний недо-Потен, що приходить щодня, бо велика людина може потурбуватися лише двічі на тиждень, отож цей мерзенний недо-Потен недбало спитав мене, чи готуюся я до подорожі.
Mais ce qui m’exaspère c’est ma maladie. Hier, l’horrible sous-Potain qui vient tous les jours, le grand homme ne pouvant se déranger que deux fois par semaine, donc l’ignoble sous-Potain m’a dit d’un air détaché si je me préparais à voyager.
Їхній Південь! О! сама ця думка кидає мене завжди у корчі, я через неї не повечеряла, і якби не прийшов Жюліан, я проплакала б цілий вечір зі злості.
Leur Midi ! Oh ! rien que cette idée me met toujours en convulsions, je n’en ai pas dîné et si Julian n’était pas venu j’aurais pleuré toute la soirée de rage.
Та ні, хай буде що буде, але я не поїду в їхній Південь.
Eh bien non, tant pis, mais je n’irai pas dans leur Midi.
То краще померти, померти тут, у розквіті життя, при здоровʼї; моє життя тут — могила, та хворою я не хочу їхати, і знаю, що це майже конче потрібно, але це крає мене, доводить до розпачу! Знову готелі, знову вагони; тут я нічого не роблю, але це триває двадцять днів, місяць, тоді як там невідомо доки — вигнання, далеко від усього. Ні, ні, ні! Я кричу «ні», мов той, хто боїться, що його змусять поступитися, хто передчуває, що поступиться.
Mourir alors, mourir ici, en pleine vie, bien portante, ma vie ici est une tombe mais malade je ne veux pas m’en aller et je sais que c’est presque indispensable mais cela me déchire, me désespère ! Encore les hôtels, encore les wagons; ici je ne fais rien mais cela dure vingt jours, un mois, tandis que là-bas on ne sait ou l’exil, loin de tout. Non, Non, Non ! Je crie non comme quelqu’un qui craint d’être obligé de céder, qui prévoit qu’il cédera.
Ах! як це жахливо. Ах, як це сумно і як Бог мене переслідує!
Ah ! Que c’est horrible. Ah que c’est triste et que Dieu me persécute !
Мені здається, що моя бездіяльність, ця перерва в роботі, — здається, що завтра все це знову зрушить, — завжди віриш, що завтра ця мука скінчиться.
Il me semble que mon inaction, cette interruption de travail, il semble que demain tout cela remarchera, on... croit toujours que demain ce tourment va finir.
А якби я... поїхала, то це було б із покорою людини, готової померти перед першим придорожнім стовпом.
Tandis que si je... m’en allais ce serait avec la résignation de mourir devant la première borne du chemin.