Вівторок, 6 грудня 1881

Учора приходила Вільвʼєй — це таки люб'язно... Мене завжди дивує, коли мені виявляють цікавість... Можливо, через це потаємне відчуття, що я нічого не заслуговую. А сьогодні ввечері приходив Жюліан; були ще Черницька й Брізбен, які вечеряли. Він дуже втішний, цей Жюліан, він лишився, коли всі вже розійшлися. Я хотіла б відвернути його від огидної Амелі й одружити з Діною... Чому б і ні? Він нагороджений орденом і добре заробляє. Та це химера, по-перше, тому що невблаганна Амелі невідворотна, а по-друге, бо вона була б надто нещасна, і хоч яка вона осоружна, мені забракло б серця... «пронизати їй серце».