❦
Вівторок, 15 листопада 1881
Я зробила поганий етюд у майстерні; Кассаньяк бився на дуелі зі своїм переможеним суперником, паном де Монтебелло, і поранив його. Я анітрохи не хвилювалася, ці дуелі завжди кінчаються подряпинами. Ґамбетта взяв владу1 — міністр закордонних справ і голова ради міністрів.Mardi 15 novembre 1881 J’ai fait une mauvaise étude à l’atelier, Cassagnac s’est battu en duel avec son concurrent malheureux, M. de Montebello et l’a blessé. Je n’ai pas eu la moindre inquiétude, ces duels finissent toujous par des égratignures. Gambetta a pris le pouvoir, ministre des Affaires Etrangères et Président du conseil.
Ось новини. Покращення є і в сердечних справах Амелі: Жюліан мʼякшає, і все дає підстави сподіватися, що він зрештою дасть себе звабити довгою губою й білячим ротом, скошеним, чи радше відсутнім підборіддям, квадратною щелепою, світлими очима, дещо безволосими щоками із синюватим полиском (пудра й помада), фарбованим волоссям, що плямами зникло на маківці невтомної, підступної й невблаганно закоханої Амелі. Ось уже вісім років вона над цим працює й плете своє любовне павутиння; відмовившись від будь-якої винагороди за портрет Леона Сея, родича її сімʼї, вона випросила хрест2 для свого ідеала. Подруга Вільвʼєй була в гостях у Леона Сея, коли Амелі прийшла кинутися йому до ніг і цілувати йому руки, плачучи з радості в день, коли Жюліан отримав орден. Йому сорок два, він прагне нарешті постати серйозним чоловіком, і про інший шлюб йому годі й думати. А проте я гадаю, що Магдалена Дельсарт, якій, як і Амелі, добігає тридцяти, але яка чарівна, пасувала б йому куди краще. Та надто після нагороди про це й думати нічого.
Voici les nouvelles. Il y a bien aussi une amélioration dans les affaires de cœur d’Amélie, Julian se radoucit et tout laisse espérer qu’il se laissera finalement séduire par la lèvre longue et la bouche d’écureuil, le menton fuyant ou plutôt absent, la mâchoire carrée, les yeux clairs, les joues quelque peu glabres et à reflets bleus (poudre et pommade), les cheveux teints et absents par plaques sur le haut de la tête de l’infatiguable, circonvenante et implacablement amoureuse Amélie. Voilà huit ans qu’elle y travaille et qu’elle ourdit sa trame d’amour ayant refusé tout cadeau pour le portrait de Léon Say, parent de sa famille, elle a imploré la croix pour son idéal. Une amie de Villevieille était en visite chez Léon Say lorsque Amélie est venue se jeter à ses pieds et lui baiser les mains en pleurant de joie le jour où Julian fut décoré. Il a quarante-deux ans, tient à se poser finalement en homme sérieux et il lui est impossible de songer à un autre mariage. Je pense pourtant que Magdeleine Delsarte qui approche de la trentième comme Amélie mais qui est adorable, lui irait bien mieux. Mais après la décoration surtout il n’y faut pas songer.
Мене це засмучує, це відбирає в мене друга, повірника, помічника. Амелі мене ненавидить, бо була і, можливо, ще й досі ревнує до цієї дружби. Щоразу, коли Жюліан щось у мені схвалював чи чимось захоплювався, вона це копіювала, і, звісно, виходило бридко й сміховинно, бо в неї немає хисту, а надто немає смаку й елегантності. Одне слово, ненависть, яку я всіма способами намагалася помʼякшити.
Moi, ça m’ennuie, ça m’enlève un ami, un confident, un aide. Amélie me déteste ayant été et étant peut-être encore jalouse de cette amitié. Chaque fois que Julian approuvait ou admirait quelque chose en moi, elle le copiait et naturellement c’était laid et ridicule car elle n’a pas de moyens et surtout pas de goût et d’élégance. Enfin, haine que j’ai essayé de fléchir par tous les moyens.
А непокоїть мене те, що Жюліан зі шкури пнутиметься, щоб відплатити за її хрест медаллю на наступному Салоні, а оскільки це буде страшенно важко, у нього вже не лишиться духу, щоб проштовхувати бідолашну мене.
Et ce qui m’inquiète, c’est que Julian se mettra en quatre pour payer sa croix par une médaille au prochain Salon et comme ce sera horriblement difficile il ne lui restera plus de souffle pour pousser pauvre moi.
Навіть із портретом Леона Сея вона нічого не змогла дістати, дарма що руки явно зробив хтось дуже вправний; я приписую їх старому Робер-Флері3, бо це не була манера ні сина, ні Жюліана. Що ж до Амелі, ця лиха й нікчемна дівчина не здатна ні на що подібне навіть тепер, коли в неї майже на два роки праці більше.
Avec le portrait de Léon Say même elle n’a rien pu avoir bien que les mains aient été évidemment faites par quelqu’un de très fort, je les attribue à Robert-Fleury le père, car ce n’était la facture ni du fils ni de Julian. Quant à Amélie la méchante et pauvre fille n’est capable de rien d’approchant même aujourd’hui qu’elle a près de deux ans de travail en plus.
Отже, красень Родольф4 докладе всього свого впливу, який чималий, щоб винагородити Амелі за хрест і за її невдачу на минулому Салоні. Ви ж знаєте, що вона не докінчила своєї картини. Цю картину, надіслану в провінцію, купили для музею в Ліллі. Та цього не досить. Вона вже працює над новим твором і мало не виманила в мене Ірму, якій я написала раніше за неї. Це не дуже чесно, але кажу вам — це бридка іспанська душа, яка не має нічого чистого, окрім своєї не дуже упертої пристрасті.
Donc le beau Rodolphe employera toute son influence, qui est grande, à récompenser Amélie de la croix et de son déboire du dernier salon. Vous savez qu’elle n’a pas fini son tableau. Ce tableau envoyé en province a été acheté pour le musée de Lille. Mais cela ne suffit pas. Elle travaille déjà à l’œuvre nouvelle et m’a presque filouté Irma à laquelle j’avais écrit avant elle. Ça c’est pas très loyal mais je vous dis que c’est une vilaine âme espagnole qui n’a de propre que sa passion peu tenace.
Зрештою, ця ненависть, ця торішня картина, яку вона завадила мені добре зробити, а тепер уже й оці сутички через натурницю, що зачіпають мою байдужість і мою чесну вдачу. Я так відчуваю цю незбагненну ворожість, що знервована й нещасна від її присутності і що, гадаю, заплакала б від зворушення, якби побачила в неї щирий і приязний погляд. Я мало не серджуся, що говорила відверто з Жюліаном, коли подумаю, що він одружиться з цією жахливою дівчиною з такими товстими й бридкими суглобами, які ще дужче підкреслює її кутаста худорба. Вона вже не фарбує волосся, яке стає каштановим; жовте лишилося тільки на кінчиках — невимовна деталь; зрештою, може, й краще, що я все ж заговорила, бо Жюліан припускав бозна-що про мене й Кассаньяка. Та мене ранить те, що ця жінка зʼявляється як третя, — я, яка мало не позувала перед Жюліаном зі своїм Кассаньяком; а ще я все сподівалася зберегти цих друзів, Тоні й Жюліана, я уявляла себе на вершині слави, кохану... Тим-то і Сим-то, а за повірників — двох моїх художників; було в цьому навіть трохи кокетства... Ні, ця історія з Ірмою — знов-таки на моєму шляху неодмінно опиняється Амелі; вона досить надокучила мені торік, роблячи ту саму картину, беручи ті самі постаті, словом, мої пози. Тепер це моя натурниця. Учора я привела сюди цю нікчему Ірму, вона мала позувати сьогодні вранці й підвела мене; маю підозру, що це справа рук Амелі. Зрештою...
Enfin, cette haine, ce tableau de l’année dernière qu’elle m’a empêché de bien faire et maintenant déjà les froissements de modèle, mon indifférence et mon caractère loyal s’en émeuvant. Je sens tellement cette hostilité inconcevable que je suis énervée et malheureuse de sa présence et que je crois que je pleurerais d’attendrissement si je lui voyais un regard franc et sympathique. Je suis presque fâchée d’avoir causé à cœur ouvert avec Julian,quand je pense qu’il va épouser cette horrible fille à attaches si grosses et si laides que fait encore ressortir sa maigreur anguleuse. Elle ne se teint plus les cheveux qui deviennent bruns; il ne reste de jaune que les queues, inéffable détail, enfin il a mieux valu peut-être que je parle tout de même, il supposait Dieu sait quoi, Julian de moi et de Cassagnac. Mais je suis blessée d’avoir cette femme en tiers, moi qui posais presque devant Julian avec mon Cassagnac et puis j’espérais toujours garder ces amis, Tony et Julian, je me voyais arriver à la gloire aimée de... Machin et Chose pour confidents mes deux peintres, il y avait là-dedans même de la coquetterie... Non cette affaire d’irma, il faut que ce soit encore Amélie qui soit sur mon chemin, elle m’a assez ennuyée l’année dernière faisant le même tableau, prenant les mêmes figures, mes poses enfin. A présent c’est mon modèle. J’ai emmené hier cette gueuse d’irma ici, elle devait poser ce matin et m’a lâchée, j’ai idée que c’est un coup d’Amélie. Enfin...
Я показала Жюліанові задум картини, і він його схвалює. Та він уже не викликає в мене довіри, вигляд у нього продажний, збентежений — зрештою, це я все собі уявляю. Лишається Тоні, але ним я менше опікувалася, і зрештою... побачимо.
J’ai montré un projet de tableau à Julian qui l’approuve. Mais il ne m’inspire plus de confiance, il a l’air vendu, confus, enfin j’imagine tout cela. Il reste Tony mais je l’ai moins cultivé et enfin... on verra.
Бідолашна Коліньйон померла вже понад двадцять днів тому.
La pauvre Collignon est morte depuis plus de vingt jours déjà.
Ми ніколи особливо одна одну не любили, але останнім часом вона була така нещасна, що я співчувала цьому смуткові, хоч і лишалася байдужою.
Nous ne nous sommes jamais beaucoup aimées mais le dernier temps, elle était si malheureuse que je compatissais à ces tristesses, tout en restant indifférente.
Примітки
Леон Ґамбетта (1838—1882) став головою ради міністрів (премʼєр-міністром) 14 листопада 1881 року, сформувавши так зване «Велике міністерство». Водночас він обіймав портфель закордонних справ. Його уряд упав у січні 1882 року. ↩
Орден Почесного легіону (la Légion dʼhonneur) — найвища відзнака Франції, заснована Наполеоном. ↩
Жозеф-Нікола Робер-Флері (1797—1890), батько Тоні Робер-Флері, живописець історичних і релігійних сюжетів. ↩
Родольф Жюліан (1839–1907), керівник Академії Жюліана. Амелі — художниця Амелі Борі-Сорель, яка вела адміністрацію школи і 1895 року вийшла заміж за Жюліана. ↩